Дмитро Лазуткін. БЕНЗИН

ПРОЗИТИВ

«і нагрітий асфальт який більше ніж просто асфальт / який вже майже дорога»

  • глибокість думки, підасфальтна. це як у японській, приміром, поезії: оце квітка, а оце ось вона так духмянить. хто не відчуває – повний відстій.

«чим тонше повітря – тим довше лунає», «кіоски на рейді», «нам очі сліпило»,

«і мова смачна прилипає до слини».

  • мова дійсно смачна. надіюсь, до язика теж прилипає. це добре, що не до спини, а то деякі (г)римувальники «прислинили б і до спини».
  • цікавою знахідкою видається комбінація катакомб та верболозів. хвилі як дози – тут зрозуміло, бо ж дози, і це загальновідомо, як хвилі. а тим паче,

в технічних озерах чого тільки не знайдеш. бензин, одним словом, повний бензин. добре, що хоч від книжки не тхне та не випромінюється. поставлю таки на полицю. рядом із горщиком з небесними рослинами.

«п’янка мов революція»

  • це зрозуміло. та: тикання до неба, літаюча як сльота паприка, хапання

мене; або африка, або не та… подібні вирази для автора такого рівня видаються дивними. буває нарочитість (якщо це вона і яку я геть не сприймаю у текстах) заради несподіваного висновку, буває нарочитість ради нарочитості, буває просто дурне уявлення про слово. але не в цьому випадку. тут щось не так. щось поки що для мене неосяжне. а може це не залежить ні від чого, просто «так підхоплює / так – несе»? зрозумів, сторінка за номером 13.

«навесні в мені виринають віруси»

  • з цієї ж парафії.

«кава вночі розчиняється всує»

  • всує псує, тобто, і псу є. це рими від кліщів. мабуть, далися взнаки «академічні мутації духу».

«серпнева ніч пахла дощем і бензином»

  • «глуха ніч / глухий серпень / глухі удари падаючих планет»

«бджола впевнена що вона – комета / комета не впевнена що вона бджола»

  • ага, он воно що? цікаво. і гора до магомета не хоче. це дійсно якийсь парадокс. хоча справа, скоріше за все, у зовсім іншому.
  • мабуть, про нецензурні вкраплення, як то на стор. 26, треба писати таким самим «високим» стилем. стилем на стиль. якби не читач, на котрого виллється від цього удвічі більше лайна. бо лайно є лайно, куди б і як ви, панове товариші, його не тулили.
  • ерекційно-контрацептивний цикл оповідає про правила кричання, вино з хлорованою водою, гідні завершини чорної роботи, вбивання лопатою цієї сволоти, гри (від: гра) в порно, ламання ребер та ще багато чого (кого). приміром, про стрибання та підлітання любові як ціни-на-нафту…
  • з феміністками дійсно краще не сперечатися, бо … (не) заснеш.

повнісінький бензин!

«просто згадай – конструкція – / наче мутація кореня»

  • кібернетику – вивчав, астролябію – бачив, мовознавство – здавав. про мутацію кореня геть засмійте – не пам’ятаю. а те, що «хмари харчуються скловатою», вірю апріорі. і хто б що не казав, бо якщо хмари – беззаперечний поетизм, то скловата теж має «усі повноваження».

«відлітають птахи від обличчя твого»

  • так, я трохи вирвав (відірвав, тим самим підірвав) цитату з контексту. але ж має і цього не бути.
  • я б назвав етюд «птахи твойого обличчя».

«збережи мої листи / залишені між твоїми стегнами / я обов’язково прийду прочитати їх знову».

  • оце так образ! перепрошую, що не туди втулив.
  • визирання з пересохлої криниці – це полегшення. тут я згоден. та й тікати нікуди.

«а я кажу що пристрасть мов бетономішалка / а от ковбасний цех – це вже порнографія»

  • уточнення спеціаліста: ковбасний цех – це повнографія.
  • а ще кутери, шприци і (не) ті ж мішалки.

«і холодні зірки / випивають воду з божевільних озер».

  • це вир. вирій. вірус. вампіри-зірки. тобто, зірки-есенізатори.
  • звуконаслідування з літерою «б» все одно зводиться до бекання. який би тонко-прихований зміст у собі не містило.

«машини їдуть / машини точно знають куди»

  • куди що?
  • машини знають набагато більше за нас.
  • недооцінюємо ми наших машин у духовному розвитку.

«за однією з версій / любов потребує диверсій»

  • яка філігранність форми (та змісту)! добре, що це не єдина версія. «жорсткий саунд буднів», жорсткий і жорстокий.

«кераміка і ліпнина / шматки тебе на кожному кроці»

  • якось пошматовано звучить.
  • далі йде не описання – описування тонкощів легкої атлетики на фоні стосунків ліричного героя з дівчатами, матір’ю, своїм тілом, фізичними можливостями людини. одним словом, інструкція з готовності до праці та оборони. тексти речитативні, як це повинно бути у прогресивній європейській (навіть світовій) поезії. дуже просунуті (кудись) тексти. повний дискурс. дуже повний, як на мене, дискурс. «та й що тут зробиш / такі вони – правила гри». тут дійсно не треба думати про любов.
  • знову тваринна тема. хоча ліричного героя й «страшенно нудило», але, дивись вище, такі правила. і крізь це треба пройти, щоби стати справжнім поетом. головне при цьому: обрати «безпечну дистанцію / між життям і бажаними порціями алкоголю».

«у серії одинадцятиметрових ударів / не пощастило», «зранку велосипед / переїхав дорогу чорній кішці», «я не жалкував / все-таки ми разом викурили косяк», «особливо дратували пропозиції партнерства».

  • як можна таке коментувати? і чому воно тут? може, дійсно, не пощастило?

«головне уникати укусів»

  • це з інструкції противампірної безпеки.
  • бензин як третій світ, аномальне (поетичне) явище. він і в кранах тече, і свободу дарує, і рани зігріває. і взагалі він єдиний сенс (секс-мекс-брекс).
  • хто такий бензин, я так і не второпав. перепрошую шановне панство.
  • дійсно якийсь фантомний наскрізний образ. не зовсім вдалий, як на мене.

ПОЕТИВ

«трапляються такі ночі / коли губляться запальнички», «наполегливо просвічуються зірки», «дитячий спів … перетворюється у жіночий спів» і, звичайно ж, амфори, що наповнюються. власне, можна було б уесь заспів процитувати і не помилитися.

  • медитативний початок (начало), згусток емоцій, що перейшли у настрої.

не знаю, що буде далі. як вирішу, так і буде.

  • здається, у цьому руслі прийдеться наводити усі тексти, бо тут усе на відмінно-поетично. з іншого боку, не впишеться у жодні рамки. отже, цитати з цитат, хоча і цей підхід досить безглуздий:

«мов хтось розчесав неслухняне волосся… / технічні озера – і хвилі як дози… / мої катакомби твої верболози / мов хтось розчесав – а воно заплелося!», «і кожну хвилину проковтуєш двічі…»

«зірки на твоїх плечах / зірки на твоїх стегнах / вони закипають», «це прибульці знов / кольорами граються».

  • чекаємо повені.
  • повінь прийшла у вигляді гранчака цикути, захисних цитат, висівок Господніх, мертвого метелика на балконі, бензинових снів. а ще:

«слово знову клеїться до слова – / і кружляють разом по орбіті / що ж ви карі очі чорні брови / до землі лопатою прибиті», «десь виринали прогавлені миги / стерті обличчя загублені книги», «чорні діри коли ти лежиш на траві / просто перед очима витягують день // слобожанщина-дзен».

  • насправді цитувати можна набагато ширше, майже все на цьому острівці. ритми зашаманюють, і ритми цілісні (повносмислові, гучномовні).

«подаруй мені чашку – я питиму з неї / прочитай мене вголос пусти по ріці…»

  • навіть аж не йметься, що написав сію елегію чоловік мужнього серця.

«від нього пішла дружина до мене приходила осінь»

  • гарно, елегійно, ритмічно. квінтесенція образу (тексту).
  • китайська рубрика – це український стиль:

«живеш / через одне вікно / все бачиш»

  • закінчення «о котрій тобі вставати?» – вдале закінчення цікавої історії.

«працівники нічних магазинів / вішають таблички що заперечують майбутнє», минає не любов / а ефірний час», «ангели бронюють білети / у вагони другого класу»

  • це все цитати лише з одного (насиченого) тексту. приклад для підручника

з мистецтва поезії.

«у кожної мапи – ліміт покоління», «важкі споруди – це логіка / птахи з паперу – це магія».

  • це теж до підручника.

«зірки навесні між краплинами – дощ мені…»

  • шедеврично, як і чимало чого іншого, тут відміченого і ні.

«кохання чомусь – це вино і еротика»

  • поезія законна. законоткацька.

«і сонце велике-велике / солодко плаває у колисковому молоці»

  • переплетіння світів, міжсвіть та людських галактик.

«в лівій кишені – серце», «я тут працюю – сонцем».

  • що сказати? світло, серцево, концентрично.

«медитують вітри на розхитаний день…», «і цілунки котилися з шиї – на плечі», «метелик скидає крила / і лягає спати … за кілька хвилин до світанку», «сто тисяч людей на планеті вокзалу».

  • поезія неосяжна. перед нею – теж неосяжність.
  • пішли елегії:

«мокра глина / така м’яка що можна ліпити з неї риб’яче серце», «автомобілі / перевозять всесвітню тугу», «вітер знічується», «ти відходиш але не минаєш», «мир вам / прокушені коханням вуста», «мир вам / продавці святої води».

  • доброї поезії, як холодної води у місцевому готелі, вистачить на всіх.

і різної.

«жінки ніколи не бувають безгрішними / навіть дуже маленькі»

  • тут не про гріх. тут про вічність.

«там – на ледь видимій поверхні»

  • це про поезію, хоча автор говорив про інше.

«те що ти чуєш і є музика», «протяги як учасники діалогу / мурахи як спосіб дотичності до вікон», «ти любиш / я любиш / бавимося потроху», «і тіло у яке входиш це зовсім не те тіло / з якого виходиш / і той хто йде назустріч все одно усміхається», «серце протиснуте між рядками», «та котра спить щоб потім піти найшвидше / і в такий спосіб залишитися назавжди».

  • чудово все.

«а руки тягнуться до блискавок / і все одно не встигають впіймати жодної»

  • тут хоч і стихія, але пропущена крізь сито поезії. усі стихії та стани маємо через це сито пропускати, і лише потім випускати в дорогу (на публіку).

«і музика звучить / тобто оркестри грають», «я хочу зранку прокинутися з тобою / дійти до найближчого метро / і щоб раптово зупинили рух / і ми не знали що робити».

  • абсолютно закінчені два тексти (по сторінці на кожного).

«ми освітлені / дякую дуже всім хто потурбувався», «у футбольній сітці – кілька збитих літаків / у розрідженому повітрі – / захриплий осінній / фінальний свисток», «перемовляються птахи і радіостанції».

  • і знову абсолютна закінченість трьох окремо взятих елегій.

«перекреслити мапи / переінакшити шляхи», «піти займати чергу за квитком у майбутнє», «ластівки… з останніх сил намагаються дотягнути до аеродрому»; відповідати, «усміхаючись проти сонця»; мати «засмагле серце».

  • поет у посмішці проти сонця. поет (справжній) невловимий для дотику. поет змінює себе і нас. шкода лише, що ми не міняємось.

«життя видовжується по вертикалі / і поступово зникає вгорі…», «ніжні дотики впинаються в амстердами небес», «твої апостоли / входять у місто на танках».

  • ніби то все так само. як у студентському розділі, але тут «відчуття смерті на дотик», а не прозаїстика. а ще риморитм. дійсно, наче танком пройшли у світлому розумінні цього слова.

«крапки перетворюються на коми»

  • точиться боротьба протилежностей, чого взагалі не має бути. як ось тут: писати, а не описувати. якщо вже й описувати, то в іншій площині. як от:

«мимоволі – падають з неба ранкові зірки», «інші трембіти для танкових рот»,

«і проявлялися всі / напередодні кінця», «тривожні пальці ловлять вітер… я слід сльози цілунком витер», «життя така шкідлива звичка / з анестезією тепла».

«найдивніші чоловіки цього світу / прикурюють приму від радіоприймачів»

  • найдивніші чоловіки цього світу творять поезію.

ПОЗИТИВ

це видання не має року.