ПРОСТО ВІРШІ

Просто вірші«склянка часу»
канів, 2004

прийди і зрозумій життя
дароване
навічно

облиш нікчемну
суєту

сміття

пусте

публічне


* * *

із неба
не видавлюй
сум
у слові будь орлом
не гадом

твій подих
то величчя
дум
і
божеський
величний
задум

* * *

весна як порожнеча мрій
заповнених зеленим
повітрям
дітлахових змій
каштаном
сном
і кленом

* * *

будь гарна і мовчи
бодлер
був
безголосим
гімн снам
губам
і косам

по
е
зії навчи

будь чорна
і
мовчи

* * *

театр часу

сьогодні
спалахи
грози
пробили мур
там спали діти
тепер освітлюють
софіти
цей двір
в нім ставить щур
виставу часу
сцену бур
усіх
приковано
сидіти

сьогодні
спалахи грози
зламали опір

сонця злива
прийшла у формі
діви дива

* * *

erbe

мені
дісталось
мертве скло
надія
на хоробрий
вчинок

безсмертя
пам’ятник
село
де народивсь
і де
спочину

* * *

… я потім
усе
збережу

я думати
буду
про вітер

я в небо
пройду

за межу

я книги
міняю
на квіти

* * *

час вини
невідпорно встав
перед всіми
хто жив
і буде
я сьогодні один
був там
де тривожить
вершить
і судить

світ туманних земних
вистав
ненароджених
доньок
очі
я ах
ма
тову
кров
читав
дивовижного
неба
ночі

із золи
народився
вірш
не поема
а казка
болі

не буває нічого
гірш
аніж жити без барв
любові

* * *

народна пісня

на землі і горя й свята
почуття
так і ллються зливою
ти не смій сумувать
свята
ти
ще будеш
повір
щасливою

на землі і горя й свята
горизонт весь покритий
ласкою
ти кохана
ти завжди та
кому доля
ще стане
казкою

я зніму з твоїх нервів
страх
ти від бога
тонка-вразлива

ти як небо
в моїх горах
ти вже є
на віки
щаслива

* * *

народна пісня ІІ

з світу зникне земля
в космос висохнуть роси
відьми зварять зілля
прийдуть вічні морози

пройде конкурс образ
море стане озерцем

врешті
вийде
наказ

думати
серцем?

* * *

народна пісня ІІІ

люди з мозком
душелома
роблять зло
/їм не болить/

вся історія
солома
її можна і спалить

люди з мозком
душелюба
творять справи
/їм болить/

вся історія
як шуба
її можна й похвалить

люди з серцем

люди
з тілом

* * *

на дні морських глибин
прозорих
ніби очі
останній
божий син

спать
хоче

* * *

усі рівні дружина дочка
перед нотами
пісня
шарманка

ти сьогодні замерзла
ріка
ти сьогодні втомилась
шаманка

* * *

місяць
обійшов свої пости
осінь
розпустила свої коси

тіло твоє
спалені мости
серця
завороженого
просить

* * *

космосвіт
і світ дарунок
вірим богу
вірим казкам

вірші сон
і вірші трунок

то як квіти
першим
ласкам

* * *

нуль один

ніч
удвох
посеребрені руки
ми тіла
без одеж і прикрас

із слідів
що полишили звуки

тільки
вічності
час

* * *

нуль нуль

ніч
удвох
посеребрені муки
тіл калюжі
ліхтарик погас

а продовженням сну
стануть руки
що зупинять
приземлений
час

* * *

без мелодії

ми мить
ми зморено далекі
між нами день осінній

над вічністю летять
лелеки

ми спим
на сіні

* * *

окрім оселі де я ріс
людині
богу
мові
расі
я травму страшную наніс
й
красивій
фразі…

* * *

у світі часу
куди йдем
небесний
лік

до миті творення поем
лишився
рік

* * *

блукає ночами між зорями гном
місяць приліг

…зчинає мести під космічним вікном
дівчина
сніг…

* * *

може бути

звучать
як п’єш вино ти
всі ноти

живуть між нас красоти
істоти

* * *

я не віддам
себе
золі

живуть
красоти
на
землі

* * *

я той

я той де небо плаче
співавтор снів
юдей

я щастя без удачі

я лихо
для людей

* * *

світ наче сонце
в простирадлі
а знизу смерть
і справи-лови

тут на естраді на ковадлі
поет читав
замерзле слово

* * *

чим дише світ
мені байдуже

хтось ніч
хтось лід
хтось хтось
хтось дужий

* * *

він бог він дух він зореліт
VIP-гість
небесна ліра

на мить-землі
епіграф літ
накреслено
на людську
шкіру

* * *

ранок

померти

сну
не
додивившись

* * *

світ
насильство
на землі

світ не знає
прощ

люди тупо
за рублі
висушили
дощ

* * *

камера схову планета земля
все починається з неба з нуля

камера схову неправда обман
все починається з крові із ран

камера схову людини в імлі
все розпочнеться

з землі

* * *

признання поперек серця

ти перлина з коштовної виставки
ти із племені янголів-друзів

світло місяця
сонця і блискавки
найсолодша
божественна

муза

PS: місяць це там де ми
близнюки
цілуємось

* * *

радість початковий лот
лихо лиш безмовний речник

голосне звучання нот
б о г о н е б е з п е ч н о

* * *

я тобою нап’юсь досхочу
/пада сніг/

запалила кохання свічу
ти у сні

* * *

дорослі трави
щем
землі

поети
барви

королі

* * *

і шлях поета
коло завершив

і час як зореліт
літає знову

і вічний місяць
вперше залишив
без допомоги
пам’ятники слову

* * *

є небо
небо
небо
світ
світ замерзаючого листя

дістань з планети заповіт
перепиши його
начисто

* * *

один триптих

геніалізм
то
приватна
справа

кохання
без
освідчень

страта усього
що трапилось
не
вчора

* * *

поле землі

зима
затишні вечори
поезія
довкола поля
душа
як відчайдушна
доля
що
котиться
згори

* * *

давно моя
весна
не плаче
давно свіча вже
не
горить

повірю сну де
слово
значить
повірю нерву
що
болить

* * *

відрізки пам’яті
слова жалю
молебень
по хвилинам
слова

планету пам’яті
люблю

* * *

приїдемо до тебе
на сторіччя

умийся не росою
а туманом

ти сивий
ти символіка
ти вічний

приїдемо
до тебе
дуже рано

і будемо
наснагу
пити
тихо

і лагіднити
очі
на досвіття

природа
без поезії
є
лихо

а вірші
без іронії
освіта

ми будемо
світанок
пити п’яно

і збуджувати
зорі
по
ці
лун
ки

* * *

незалежність

ми квіти прапор
квіти сон
веселі
і лукаві квіти

ясне знамення
вірний тон
і душі сущі
наші
діти

* * *

плаче
весільна рама
сніг
накриває всіх
дуже
тривожна рана
плаче весілля

сміх

* * *

вічно тривожні
звуки
сплять наче снів
не ждуть
руки
ламають руки

чуть
як тумани
тчуть

* * *

вчинилася
втеча
дихати хочеться
не грудьми

колиска совісті
похилилася

* * *

від неба
відбили
брилу
що стала
комусь
прихистком
як ковдра
сучасна
ковдра
бо ж небо
вбирає
яди
і сипле
дощем
додолу

* * *

триває
світанок
суму
сумний
як поет
на палі
триває світанок
думу
напишемо
в ніч
купали

стояли дуби
упали

* * *

чи діє
моя
надія
чи правда
захоче
права
поезія
чиста
дія
відкрита
усім
держава
де діє
моя
надія

* * *

тривога пісні

пісня пісня
тривога серцям
неба не треба
бачить долю
наскрізь не просто
контрасти вкрасти

* * *

біля двонів

біля дзвонів
сиділи
лелеки

* * *

душа
далеко
відлетіла
душа-лелека
зброя
тіла

душа
на душу
бога
сіла

* * *

нам треба довго
йти
до слів
від війн
терору
зброї
збочень

до душ
релігії
послів
до душ-мовчань
і
душ-скорочень

* * *

жити
засиллям думок

бачити совість
у вроді

вечір
втомившись
замовк

сила
лишилась
природі

* * *

нарешті
я
ввірвався у пітьму

тут просторо
тепло
і світло

тут ніхто
не зробить тобі
штучного
дихання

* * *

хтось
упав
на
ціле
місто
мабуть
богова
сльоза

розучились
жити
чисто

вийшли
проти

треба
за

чиста
богова
сльоза…

* * *

рефлекс
замовчення
душі
на квіти
речі
та дощі
сьогодні
впав
до риски
ночі
поет
не дивиться
у
очі
поет
стає
простим
письмом
вояки
бавляться
з
послом
тривога
стала
злим удавом

книжки
розпро
давали

даром

* * *

букет
квітів осінніх
стоїть
на столі

про життя
нагадує

надворі
починає
розвиднятися

це ще одна
життєва ознака

годинник
вічність
ударами
відбиває

так само
як
світлина

квітів осінніх

* * *

залишилось
завдання
днів
завширшки
як
сама
природа

* * *

згадалось

колись
запитав
у вагітної
однокурсниці

що
вже
рухається

а він
і вона
образились

* * *

ранок-ранок

роса сьогодні свіжа
сон-роса
звиса хмаринка
з неба
як коса
малює на землі любов

краса

* * *

та армія

та армія
була
як сніг

всі падали
собі
до ніг

і сяйво
було
білим
та
яскравим

* * *

схід сонця. диптих.

втік
від печалі
до
трави
що листя пестить
і колише

воно не вмре
а згасне
лише

сьогодні сонце
завтра ви

* * *

жовте листя
світ без донця
чи планета догори

жовте листя
до схід сонця
ляж
на землю

говори

* * *

  1. побажаю собі

багато листя
з усіма відтінками
життя
і кохання

і хай буде
добре
усім

і нехай
на мої похорони
хтось
прийде

  1. закидайте

мене
листям

воно мене
зігріє
і не дасть
остаточно
загинути

/я вже на кажу
що згнити/

прижиттєвий запис

* * *

тривога
пам’ятник
печалі

дорогою
усі
мовчали

* * *

дощі
дерева
листя
парк
згорнувся вчетверо
і стогне
пройдуть літа
й його пригорне
гурт
журавлиних
ніжних
пар

* * *

пенсія скрипки

зіграв
останній
плач
смичок
й пішов
навіки
до
свічок

* * *

сонце встало
землі
вмерли
стрілка часу
в рік
назад
антисовість
в душу
перла

листорадість
листопад

* * *

сніг ніби сонце
теплий сніг

тихенько
плаче
біля ніг

* * *

пори року – смерті жало
осінь сну жаги та жалю
жовтень листя падолист
світ мистецтво твори хист

* * *

зима на вулиці
в мені
в слідах замучених
в неволі
зима у щасті
уві сні

зима в очах
з а б у т и х
Олі

покинутій мною дочці

* * *

бог-серце
зламав опір
бога-пісні
і сам став
гімном

півсвідоме бачення

* * *

на східцях часу
слів
журби
тіней минулого
юрби
зелених течій
свята
літа
працюй натхненно
світ
роби

/виймай
із серця
домовини/

творчий підхід до справ

* * *

Спроба признання

На небі снів чимало хмар
Земля людей планета чвар

В тобі іскриться море чар

Любов то справжній божий дар

* * *

Наш дует

 

Зорянки падаючи скрізь

На дім на плечі на пісок

Очистять дихання від сліз
Розсіють землями бузок
Розсиплються безмежжям кіс
Розтануть маревом казок

Планети зорь лежать на дні

Одні

* * *

домашня пригода

поки наповнювалась
пляшка фільтрованої
води я встигав
прочитати вірш

читати вірші
нісенітниця

одне слово рівняється
одному століттю

* * *

зовсім недавно
я дізнався
про неможливість
друкувати вірші
з іменами

це таки правильно

але ж і сонце
і бог
теж імена

* * *

кохання на віки

два береги ріки

дві сторони меча

і не одна

свіча

* * *

таки забув

таки забув
що знову
йде
війна
вмирають
і вмирають
долі

розбитий кухоль
теплого вина
розірвані сторінки
голі

а на хресті
розіпнута
ВОНА

* * *

поховали їх
рядом
місточок
з’єднав їх

тінь сина
та дочок

* * *

надворі щастя
вік земний
щасливий вік
щаслива доля

медовий місяць
масляний
медовий місяць
солідолий

із факту життя
/людина перебувала у відрядженні,
ремонтувала с/г техніку/

* * *

літають
і літають
круки
над тілом
божого мерця

пора вже
вимити
всім руки

пора
почистити
серця

* * *

треба було вбити себе
кілька раз
щоб тебе
почули

і ти сам почув

* * *

ніхто не питає
чи хочу я
дивитися телевізор
слухати
останні новини
не слухати їх
бувати у відрядженні
бувати у собі
бувати вдома

це мені
з часом
контакт не вийшов

це мені
з моєю оболонкою
не пощастило

це я

це не світ

це світ
без мене

* * *

ми карлики
ми крихти
ми малі

при визначенні
місця
на
ЗЕМЛІ

* * *

до профільного альбому

знак неба на руці
сміливі духу
злети

перукарі-творці

перукарі-поети

* * *

мені
почепили номер
неначе
мене
розп’ято
зачинено вікна
нори
помічено
пальці
п’яти

пора
розтулити пори
і вийти
усім
на свято

* * *

заплив
на виживання всіх

зачистки
терористи
страх

загинути в війні
не гріх

усе
в руках

* * *

по війні ми
сприймали тепло
як
залізо
що
в серці
пекло

* * *

варіанти

призупинився
відлік часу
сьогодні стало
важко
жити
мій бог набрав
критичну масу

я завжди буду
зло
робити

* * *

світ навколо
м’якість м’яти
світ зсередини
полон

нижче мене
вічне свято
вище мене
теплий сон

сторони відліку

* * *

промерзла шкіра
очі
тінь руки
сум’яття осені
спочинок
теплих трав

ніч розгорта
росинки-пелюстки
для
вранішніх вистав

ніч на полі

* * *

смерть-сон
павутину
плів

ми вічні
на разі
діти

у світі
нечутних слів
спокійно
себе
зустріти

* * *

на землі
побороли біль

ми планета
живих
довкіль

* * *

розкладач добра

ходжу
і
скрізь
добро
розкладаю

як
матка
бджоляна

вічність

* * *

одного разу
помилився
з
міні/мікро

нам
все одно

для світу
помилка

* * *

весіння
травнева суміш

я
без залишків
спітнілого тіла
м’яти
та осені
(подушки)

* * *

ознаки тиш

спокій
зморення

сонні
метелики

* * *

універсальність зубожіння

жити
в шевченковім краї
пакувати валізи
плакати
іноземною мовою
померти в гробу

не в труні та на цвинтарі

* * *

слава
романтикам

вони
великі
вчені

* * *

присмак
чужого болю
та
радощів

спека триває

спітніле тіло
у відчаї

перевірка
зверху

дух
допоможе

наряд на роботу

* * *

чи переймався ти
красою
слів

чи завжди мив росою
отчі
ноги

тебе
благословили всі
і храм
і хлів

і
посмішка землі

і боги

* * *

є кров на тілі
рани
на душі
простерті
до повітря сонця

я небо вийму
з тіла
охоронця
і на могили
покладу
вірші

заповіт із центру країни

* * *

великий хутір

хтось
переймався собою
лежачи
на боці свого черева
хтось
мав на собі
тіло
дебелої жінки
хтось
хропів на всі світи
хтось ікав
хтось ригав і молився

пекло
холоду
тепла

* * *

босоніж
у невідомість
та невидимість
у колись та знову
бажання похоті
загравання з білою косою
та
новоріччям безсилля

душі

очі

благання віршів
та ночі

я
в дитинстві

я зараз

я/колись

* * *

замість хрестів
має бути
сонце

хрести роблені

світло вічне

/у мене
на могилі
повинно
світити/

* * *

дике порівняння

мавпа

що схожа

на гітару

* * *

ранок
сонце
від землі
відривається

запахи
спека душ
вмивання
миттю

дощу ранок

* * *

життя
вогонь
зола

бог милує
карає

була вода
зійшла

була сестра
немає

* * *

придибенція

сни життя
прості
та нові

рік мене
спіймав
на
слові

* * *

бачу снів
одвічну
користь

чахлик
з’їв
життя
та совість

* * *

попереду

машини

йшла

собака

* * *

пташиний

політ

поклали

в гербарій

* * *

втечу
було зупинено
і покладено
на
письмовий стіл

* * *

смерть
то лише
знак «stop»

то
лише
знак

* * *

зранку
хотілось дощу

навечір
кохання

завжди чогось
бракує

* * *

зупинивсь

біля
погляду

* * *

мозолі дерев

нарости
викривлення

думки
людей

* * *

могила
то вже
пам’ятник

смерть
то вже
пам’ять

* * *

журавлі
загинули

стали
штучними

буле кохання
мре

* * *

журавлі
стояли
на гнізді

зорі
збирали

* * *

мене
цілує
осінь знов
пожовклим листом
добротою
ласкавим подихом
журбою
освічує
любов

і я цілую
осінь-кров

* * *

гроза
приспала мить
планета
шукає виходу
в пітьмі

на відстані
душі
поета
господь
всміхається
мені

* * *

відбитки миті
мертвий клон
дозрілі
на росі
берези

у сонця свій
на небі сон

життя
та нежиття

терези

* * *

зустріну
не зустріну
день

поназбираю
на світанку
світла

моє повітря
зіткано
з пісень

* * *

майбутнє світу
в руках
малечі

тут недоречна
жадоба
юних

ні натиск зрілих
ні сни
старечі

майбутнє світу
то чисті
струни

* * *

де нерви
спалюють
по смерті

душа лишається
поверхні

напис на плиті

* * *

печалі осені
пройшли
печалі осені
минули

бог теж не знає
де
й коли
надії
навічно
заснули

* * *

жити
совість не злити
світом
любов
розлити

мо
ли
ти

* * *

хід часу

родина

серце

маків цвіт

смак сонця

осінь

заповіт

* * *

зібрався
написати поему

зібрався

пішов у гості

* * *

люди
палили ліс

люди
боялись сліз

люди
топили сніг

люди
були
без ніг

* * *

війна сучасся

воронки в пустелі
грати

і тепла
як свято

мати

* * *

бажання совісті

зло
як вчорашній сніг

бачить
біля
ніг

* * *

розтопимо вечір
у теплі пляшки
зберемо-зберемо
для чистості
світла
збережем тепло
на роки
на віки
планети моєї
найкращого
житла

* * *

в дорозі
після 20-годинного
робочого дня

на землі горить
все та ж
свіча

не
займайте
пе
ре
кла
да
ча

* * *

душа і тіло
довго
тліли

лише вірші
мене
жаліли

Історія одного питання Прийшов час діяти. Для автора. Принаймні так вважає сам автор. Бо носити в собі близько двадцяти готових до друку /текстовно/ збірок стало тягарем. А ще приблизно стільки ж незакінчених. А ще є просто матеріал… Перша книга, «Поезія цілодобово & Поэзия вокруг часов», виникла механічно, з кількох збірок, було вибране «Вибране». І виникла ця назва. Друга книга, «Назви та змії», це дві збірки в одній. Третя, ця, що зараз, це окрема збірка, як вона і виношувалась первістково. А ще була найперша книга – «Без назв». Року одна тисяча дев’ятсот дев’яносто восьмого. Це була історія лише одного питання. Дякую. Петренко