ТИХО

09_umschlag
«київський дім»
київ, 2006

NB:

01. складається з кількох
слів

02. не для читання вголос

03. пити по одній краплині

04. … … …

від цих сторінок
духом віє

ні мертвим
ні живим

богведено
богнесено

ми лебеді
нам весело

*** BOLYACHE

ранок день вечір

я плакав кров’ю я кричав
все рухалось за грати
був танок білого меча
хотілось довго спати

я плакав кров’ю я мовчав

* * *

смертю смерть

може приїдеш в труні
може розтала ти в сні
так воно дійсно чи ні
боляче тяжко мені

світом відряджена в смерть

в темінь святої вечері

пам’ять розтрощена
вщерть

світлі вже

вибиті

двері

* * *

на сонці рани фарби мідної
стежки на небі
тіні авеля
ми скальпелі країни рідної

… на серці тяжко
від
диявола

* * *

це життя
вчорашній день
полюси позаду

небуття
то смерть лишень

тіла
зорепаду

* * *

над площею
тумани п’яні
на серці
повні зорі

я заплатив
століття кровні

за долі рвані

* * *

пора вмирати
добрим та недобрим
прийнять до серця
правила господні
зійти зорею
на святії хори

пора молитися
сьогодні

* * *

люди світів та серця
жертви одної долі
пам’ять політ інерцій
по вертикалі болі

я не лікую травми
істини та любові

боги будуйте храми
янгола-не-на-крові

* * *

в світі давно
перевернуто щастя
і в цьому
перевернутому стані
воно відтепер вічно

і знаходиться

* * *

не проти бога

втомились дні
та рештки слова
втомилось серце
чітко битись

хрести пішли
усі
на дрова

немає де
душі молитись

* * *

це х м а р и л о с ь давно
ні вчора
ні сьогодні
ми вірили в кіно
ми марили в безсонні

ми падали на дно
ми гинули в безодні

ще теплиться вино
а руки
вже

холодні

* * *

буду робити свічки
думати про шалене
жити скільки завгодно
нести святий тягар

біблія то минуле
зовсім забуте слово
навіть забули крапку
що перенеслась в кров

біблія хрест сучасне
небо земного болю
вітер хиткої тверді
та несуттєвий я

біблія вже майбутні
хоч і нечисті перли
біблія кожне серце
ритми котрих

одні

* * *

тіло

язик – слова
рука – знак волі
ступні – безвічний дух веління
зіниці – зріз сліпий без болі

та шви – звичайне співпадіння

* * *

там зло було в’язке
там небо було хмарне
весло зовсім м’яке
а сподівання марні

а чи так варто жить
лиш болі за утіхи

поезія чужих

плітки
етапи
віхи

* * *

Я ВСЕ ТАКИ СВОЄ СКАЗАВ

я все таки своє сказав
я душу світу нав’язав

… оголосив
на сонці стоячи

команду “БОЛЯЧЕ!”

* * *

*** VIN

що сталося коли я ненавмисне
обідаючи і читаючи біблію
поставив
на неї пляму

я перестав дихати рухатися
здіймати тривогу гадати
про незлічене й невидиме

бо кара
найвищая кара
увійшла в моє
сумління

* * *

якщо не знаєш куди йти
якщо не знаєш де померти

верни всебогові
хрести

* * *

будем жити так
як бог
помирати довго

світ – зачумлення тривог
він не вартий
бога

* * *

молитва (спроба)

нехай не буде слів слова
вони в єднанні
ні до чого
в єднанні істини
і бога
в єднанні першостей глава
людської болісті молитва
до всіх сердець в своєму серці
до свічності до добрих терцин
до заспокоєння а бритва
лиш входить в правду як в желе
й не ріже вже лиш совість
ріже…

і тіло душ святе та свіже
у мирі божім
оживе

* * *

ще одне моє

стримайте рух
не спішіть
долі тривоги
день завтрашній

біблія книга душі
старий завіт

найсучашніший

* * *

— мова змовості

— небо совісті

— тіні схожості

— світло божості

* * *

відсутність слів
лиш зорі
дні тихі та прозорі

поет помер учора

бог
не лікує хворих

* * *

не можна
не вдивлятись в сни
не вірити
у духа-трійцю

ми зоряні
однопартійці

ми

душі дивини

* * *

був хрест

і був хрест
на інші
не схожий

і гора була
ні з якою іншою
незрівнянна

і христос був

як ми всі

* * *

ввімкнула музику природа
живії люди на землі
всі аж до мертвої природи
всі аж до вищого народу

перст божий
на кермі

* * *

світом світляться струмки
що течуть від бога
ніч згортається
в думки

сонцем до порога

* * *

небо відлетіло
вітром віднесло
сонце над планетою
загорілось знову

споглядать за богом
моє ремесло
в праведному сенсі
істинного слова

* * *

контрасти

совість
прощення боргів
совість славить
не карає

найстрашніший із гріхів
я вино пролив
у раї

* * *

ніхто не буде жити для
шалених слів
земних поривів

мене одного
бог-земля
до неба вивів

* * *

релігія псалми дива
посмертні подих
перекличка

пригнічують
святі слова
та то вже

звичка

* * *

без вічності
немає болю
без болю
СВІЧНОСТІ НЕМА

священик
свічечки
лама

неначе
долі

* * *

*** CHОRNO

упало небо
хрещення
зима
як батюшка
розкроплює поради нобель
земля тепер помре сама
на місці цвинтаря – чорнобиль

упало небо
космос впав
страх
зосередився на шкірі

хто нами в часі
керував
скажи нам всім

святая
ВІРО?!!

* * *

чорнобиль – то ніч

серед сонця

то дуже

біла

ніч

* * *

за чорнобилем

за стіною атом
вітер і печаль
тяжко відмивати
з душ ярмо-печать

за стіною атом
стіни – одна мить

за труною мати
довго
буде
жить…

* * *

чорнобиль-місто

я тут нічого не писав
біль та скорбота

за сценою
людських вистав
жила
ро-бо-та

* * *

чорнобиль – це де
до природи

дуже далеко

* * *

друга версія

тут смерті маряться
туман
розвіявся по всіх усюдах
туман зневір
звичайний стан

тут страхи
поселились в людях

до совісті
прийшли
чорти
зірки блискучі
на пагонах

у зоні мешкають
хрести

по прип’яті
течуть
прокльони

* * *

ми були закохані в пияцтва
і ніщо не могло
завадити цьому
— ані сонце
— ані серце
— ані
саркофаги душ

* * *

10-а річниця
інформаційно-міжнародної
служби в чорнобилі

присвячується спонсорам

тут весело
тут кров
чума
олекса берест
метушня

тут келих
тишу підміня

крізь тропіки
пройшла
зима…

* * *

у відповідь на сценарії

афганістан
букет із ран
збіговисько шакалів

моливсь поранений
коран

тут совість
ошукали

* * *

ічкерія

із хліба
ллється кров
з дул висипає порох
із піхов випав меч
з пісень забрали звук
я розумію бог
вже не встигає думать
я висвітлю любов
віршом

але
без гільз

* * *

коли засвічують зірки
а світло
гасять

здійміть до сонця
дві руки

легасов

* * *

*** KІNEZ’

КІНЕЦЬ УСЬОМУ

я витіснив себе
із шкіри
мені не жити не літати
мені нестерпні
лики віри

І НАВІТЬ
МАТИ…

* * *

істоти
люди
звірі

думки тяжкі
та
повні

у смерті
очі білі

в життя

ікони

чорні

* * *

я бачу світ
віконних рам
на світі совісно
та сухо
здіймається
і стогне глухо
в глибинах сну
духовний храм

я бачу смерть
віконних
рам

* * *

як серце
лопались скрізь
зірки
там де жили
боги тепер ніхто
не живе

* * *

смерть піднялась
до сонць-рядків
ввібрались болі
в сто років
пісні сплелись
в журу

мабуть-таки
помру

* * *

нічне видіння

вони утрьох рубали
жили
вони утрьох
по серцю били

жить стало душно
одиноко
не жить
жорстоко

* * *

незрозуміле

крила закрили в валізи
небо тримало політ

діти
в екстазі полізли
дохлий
долизувать світ …

* * *

я забуваю подивитись
які ж то люди
(неначе їм
довічно жити)

сьогодні
судять

* * *

жовтий серпень
жовтий день
жодного святого

серед витоків
пісень
нема більше бога

* * *

земля похилих ліхтарів
звіринців і любовей
земля облич
очей без брів

епоха
білокровей

* * *

ніхто не буде жить в раю
смерть
найєдиніша вершина

мій бог
в космічному
краю

природа
правило

причина

* * *

мара
молитва на воді
порізи рани

по всій планеті молодій
лежать
паркани

* * *

люди сміються
від жаху війни
ніколи не
буде вони нічого
не розуміють
війни взагалі ніколи
не буде

від утоми гинуть люди

і море не дає їм
с п о к о ю

* * *

в природі все протічне
смерть
вибирає всіх

на всій планеті вічній
топили
люди
сніг

* * *

душа
душистая душана

із зачудованих обманів
возноситься душа
вірша
невміло
назавжди покидає тіло

життя завмерло

надоїло

* * *

правопис

планета текст суцільний
оцінка задовільно

слова безжальні групи
де в кожній крапці

трупи

* * *

зорі
дивляться на нас згори
тому що зручно звідти
плювати дихати

кохати

* * *

ПІСНЯ СНУ

вода холодна наче камінь
світ як тая вода – упертий
не хочеться творити амінь
померти хочеться

ПОМЕРТИ

* * *

нове святе місто

тінь темряви повітря
ліхтар забув про світло

із люка виповзає мати

свободі
сповідались
грати

* * *

земне життя
в земній корі
де храми
та хороми

горить лампадка
на зорі
когось мабуть
хоронять…

* * *

світ по периметру мертвий
гавкати гадити жерти
музи неласкані діти
книги нечитані міти
люди без совісті
смерди

правда померла на світі

золото знову
в зеніті

* * *

ДО смерті ніч політ краса
зоря
дорога
природа
діти
небеса
земля-тринога

ЗА смертю Ніч Політ Краса
Зоря
Дорога
Природа
Діти
Небеса

І Руки Бога

* * *

сум ніби диво тінь вірша
тінь що ятрить пече і душить

смерть – відсторонена душа

життя – ромашки
ріки
ружі

* * *

я помирав
бо бог вже зве
притихло музика
звучала

світ дійсно дзеркало криве
світ і без мене проживе

ти плакала
й мовчала

* * *

коли мимоволі
на ширяючі вітрильники
споглядаєш
то нічого крім слів

тиша та смерть

на думку
не спадає

* * *

його поклали в могилу
з лаштунками
та
весною

землею
серце
накрили

(щоб більше було
пере
гною)

* * *

темрява (t і життя)

ми люди вільні та прості
ми носим небо
на хресті
на грані рвоти

ми умираєм уві сні
і на святому полотні
стираєм ноти

* * *

хто нічого не чув
не бачив
не кохав

той помре

* * *

*** DESHCHO

скрипка проза
вітер дощ
голуби
посеред площ
правда принципи земля

в центрі

РУКИ скрипаля

* * *

дощ не вщухає
ніби вріс
в якісь немислимі скорботи

став білий світ
низьким на зріст

не хочеться
роботи

* * *

дві стихії

повстання річок
повчання
свічок

повстання
свічок

* * *

вітер-буря
вітер-січ
не лишилось
в домі
свіч

день потоку
ніч покою
кров
стирається
рукою

сонця вечір
світ весна
душі

світла
білизна

* * *

два варіанти

на весні
розливи річок
на душі
повстання свічок

бог на небі
мертвих
лічить

* * *

темінь течій
грати пути
ницість допомоги

я молюся на комп’ютер
він
щиріший бога

* * *

дуже довго на могилі

пити сон божий трон

небезпечно недоречно

* * *

дівчина одна стояла
дівчина свічею стала

інеєм зухвалих брів
світлий горизонт горів

душі і думки

струмки

* * *

написи

— гидких прошу
не турбувати

— і смерть загубить
коріння

— побачити в собі
серце

— повернути назад ночі

— нехай всі повмирають

* * *

розвозимо
по світу
бліх
кохання хочеться
та втіх

гріхи
перемагають
всіх

* * *

уклін
небаченому полю
де все живе
де все росте
де все розкішно
чує волю

де все

просте

* * *

ДОЙЧЛАНД 1994

міграція сміття в озон
мікрони-міліметри
на кожнім кроці
wahnsinn-фон
зимою-влітку
шорти-гетри

міграція сміття закон
наддужий надпричетний
світ запахів
свічок неон
папір технічний
/туалетний/

міграція сміття оон
екранами німечить
газони сяйнота вікон
гансятко
шоколадку мече

міграція сміття аон
іch bitte schön – заплачу
не спиш тут
тут приймаєш сон
і в пів-огризка
здачу

міграція і знов озон
повітря не вікно – ікона
на вулицях-гілках
музон
спокійний
квітами з балкона

міграція сміття салон
для серця
для душі
для страху…

зганяйте з видноти ворон
РОЗЧИСТКА ДАХУ!

* * *

я збирався одіти завтра
білу сорочку

я мав намір одіти завтра білу
сорочку я мав намір завтра
побувати скрізь і нікого
не слухати я мав намір завтра
жити довго на протязі всього дня
я хотів завтра бути рядом

я обов’язково одіну завтра
цю злощасну
білу
сорочку

* * *

в обіймах осені-зими
я відпочив до смерти

прообраз колими
повітря темне
сперте

* * *

КОЛИ Я ЇХАВ

коли я їхав
БУВ зима
був бо нещадно різав
застиглістю речей

давно нема
в житті того
що зветься

«різне»

* * *

РІЗНОЕКСПОРТ
(МАЙЖЕ КОЛИСКОВА)

закінчив вечір хід думок
поправив свічі
закрив оселю
на замок
зайнятись нічим

закінчив вечір
службу днів
ніч
спати рано

все ж побажаймо світу снів
ВСІМ НА ДОБРАНІЧ

* * *

що за страви?

їсти.

що за справи?

жити.

* * *

світ совісті
людей
вони
читають

світ совісті
дітей
вони
літають

* * *

спрага (лічилка)

пляж спрага поцілунки
серця пульсують
лунко

тілам
на всіх планетах
бог дав команду

струнко

* * *

життєва казка
сміх
засмучене волосся
усмішка не для всіх
щеня
що не знайшлося

* * *

осінь посивіла плугом
вітер із землі-золи
сонечка налий
подруго

бог небесний
сушить весла
місяцю налий
посестро

* * *

майже наслідування

вівторок свято не зима
не мерзнуть ноги на морозі
не мерзне дупа
ода – в прозі
і хтось колізію зламав
сьогодні може і четвер
весна посеред неба світу
коза за правом заповіту…
хоча який на біса хер
сьогодні п’ятниця не літо

* * *

терези маятники сни
голосостежка відображень
перед лицем
подій і вражень
злим порухом добра-війни
не лишилось ані стіни
усіх щурів попід’їдали
усі двори
попідмітали

терези маятники
сни

* * *

світ з-web-ено
світ з в е с н е н о

ми – лебеді
нам
весело

* * *

на унітазі

ніхто не перевершений живе
далеко десь
святий мислитель
живая видимість пливе…

великий бог
ти визволитель

* * *

де
точна
розова
статистика
від
о д и н о к о с т і
до
містики

* * *

найвища творчість
джаз
найкраще життя
джаз
саме кохання
та сила сама

PS: це навіть не вічні звуки

* * *

чорні діти як чари
чорні діри як вени

в справах неба-печалі
слід звертатись
до мене

* * *

*** POESІA

поет – найвинуватіша
людина на світі

і найсмердючіша

* * *

я припустився
немислимо непоправної
помилки
бо
дав почитати
мною
написане

це крах

* * *

я відчиню ворота
буду писати зранку
сонцю землі і богу
я помолюсь
світанку
сни розстелю навпроти
в серце ввійде дорога

буду
писати ноти

буду писати зранку

* * *

коли нема заміни слів

коли нема заміни слів
співає
ніжна тиша

вірші

німих

послів

колишуть

* * *

перипетії долі
німий курган у полі

симфонія на волі

сторінки мої голі

* * *

колиска слів
загал усіх
ритміки
та хореї
перетиння доріг

поети та євреї

* * *

в сітях
поета-ночі

вмирать
ніхто
не хоче

* * *

сонця зірки та грози
я їх не бачу – мілкі…

з неба віршів
на прозу

НЕ
ПЕРЕВОДЯТЬ
СТРІЛКИ!!!

* * *

поети мають усього
один вірш
котрий вони
переписують
уподовж
усього життя
так його і не
закінчивши

але ж ви цьому

не вірте

* * *

мелодія христа
/епоха слів настала/

видання
п’єдестал
із бронзи
та
металу

* * *

… ні бути злим ні говорить
на землю стомлено
не сісти
ні працювать
а ні творить

поет не може

навіть їсти

* * *

народжувати вірші – ніби дим
намотувати туго
на легені
народжувати вірші – молодим
йти до вінця
й
померти

в нареченій

* * *

змиваються мої слова
з уст сьогодення

неначе забуте

під струмом пам’яті

* * *

зоря допомогла
поету-іудею

тим краще
зберегла
відкритую
ідею

* * *

читання поезії
перед аудиторією
це навіть
не запис
в студії
пісні це

не

мож

ли

во взагалі

* * *

б

коли б поет
помер сьогодні
а зорі
ті б навчились
падать

зніміли б
люди
первородні
та й згаснули б
лампади

* * *

ЛУНА КОСТЕНКО

фея душі та духу

совість

земного права

правда не вмре для слуху

правда

одна лиш

правда

* * *

три варіанти зла

01
в світі
де владує нотність
винайшов
поет
самотність

02
порвав поет
написане

знайшов поет
намистину

03
людина тіло
смітник

поет душа
самітник

* * *

що до чого

релігія для нервів
людина для биття

поезія
є сперма

що створює життя

* * *

ВІН. БРОДСЬКИЙ.

прожив як бог
земно
космічно
писав святенно
світло
свічно

боявся поглядів
зустрічних
і леза слів
сліпих
та вічних

* * *

доля

… літали ніжки-поетеси

… чи ж правдісна
вина
дантеса

* * *

художники – це риби
що можуть
запливати скрізь
творити скрізь
художники – вони завжди
море

* * *

*** MYMO

коли я нісся
на чорнобиль
мені здибалась
вранці на майдані
людина з паском
що звисав
хвостом ззаду
живим продовженням
його життя і вийшов
він на проїжджу
частину вулиці знайшов
дротину покрутив
її в руках взяв
проніс кілька
кроків передумав та
кинув а за хвилину
зупинилась легковинка
вийшов водій взяв
ту саму дротину відкрив
ключем багажник
поклав її всередину знову
закрив все на ключ знову
сів у машину та й
поїхав жваво
обговорюючи
з пасажирами
всі перипетії
ранку зокрема

людини

з хвостом

* * *

з богом диявол
на ти

світ то велика
дитина

засіб від віри
хрести

засіб від болю
людина

* * *

СТАРЕ НОВЕ

нам лінь
погасити свічу
і небо піднять
на руках

нам лінь
піднебесно почуть
МО
ЛЕ
БЕ
НІ
МА
ТЕ
РИ
КА

* * *

в мене згоріла
сила добра
доброго
чистого
чесного
старая пісня
дуже стара
світу
небесного

* * *

народ що не читає
лінь
тарілку за собою
вимить

народ що не читає
тінь

полегшення
у долі
вибить

ps: попасти на фуршет
пожерти

сходити в туалет
й
померти

* * *

шалений біг
розвага ніг

обрубки слів
лелека з’їв

кохати гріх

ми
егоїзм

* * *

проїжджаючи мимо

клуб – не церква
церква – клуб
пам’ять – целка
синіх губ
ночі мріють
стати днем
свічі борються
з вогнем

все
п е р е н е с л о с я
в щем

ps: з віку
завелося
все переплелося

* * *

одиноцтво
одинокість
одинокі шлюби
одинако мало років

одиноко
люба

* * *

НАУКА ЖИТТЯ

ми особисто
вивчали євангелія
від
маркса
енгельса
леніна
сталіна
і ще купу
інших
різних
різноманітних послань
та псалмів
котрими
ми керувались
від моменту зачаття

ДО МОМЕНТУ
ВИБУХУ

* * *

на веселій вершині світу
висіли і сиділи кораблі
та дельтаплани що
потоваришувались
за чашкою
гарячого чаю налитого
безпосередньо

з термоса

* * *

зморшки часу

втомилась недуша-погода
з усіх сторін
вітри стихають
зморшки чоло землі вінчають
багаття
на ніч позіхають

для бога всі шляхи – пригода

жахів світ осінь
позбавляє
тіла багатство забавляє

сховався бог
від люду

печаль

пора іуди

* * *

з метою
певності життя
забудьте

слово

каяття

* * *

коли не буде бога
ми зробимось німі
біда зійде з порога
поклонимось зимі
прийде лихе нашестя
не стане сенсу жить

якщо НОВЕ ПРИШЕСТЯ
не верне все

НА МИТЬ

* * *

цикл «оперіння»

мене віддайте в руки зла
життя
на кінчику вузла

життя вогонь
життя зола

* * *

всі пори щастя

осанная зима у саді
як першая
на цьому світі
дерева
в сонячному ладі
в жалобі
об останнім літі

трава шепоче
ні про що
під снігом
зима притихла під пальтом
під ігом

на слові істина лежить
і плаче
нікого не винить не вчить
не бачить
сьогодні буде все не так
пробачте

веселе вранішнє тепло
багаття
прокинутись
знять з озера красу
латаття

планета привид голубий
із ліній
я музі вірша
написав
із лілій

земного свята легкість
повноти сувою
я заберу з собою

* * *

як вітер потішний
співають проталини
щастя
і важко побачить себе
не маючи

тіні

* * *

по той бік всесвіту

вже можна дихати
чуття
великої родини згасло

життя
людини – гасло

* * *

собі на замітку

треба буде
прокинутись
коли вже
не в змозі буде

так жити

* * *

як сон та небо
мліли дні
розлучення розорення
пожежі
світ на небаченій
війні
одні сигнальні
вежі

* * *

про території

забарвлена зима
забава
чудасія

пекельна колима

зачумлена
росія

* * *

невже нерви

все що є
те й буде
розвиватись
множитись
та самозаспокоюватись

справи далеких життів

* * *

полковники п’ють вино
покійники
сплять давно

печальні падали
нa дно

* * *

серед

серед скель понурих
трав
злих боліт та сірих

я не знаю

я шукав

одкровення віри

* * *

любов як голубі сліпі
живе не бачачи нікого
окрім щасливих літ
тупі
всі ми далебі до одного
тупоголовосерцевидні

це жах і гріх

це просто злидні

* * *

мудрість
навіки
щезла
люди – кажан в стерні

люди – нечисті весла

дужі
дрібні
дурні

* * *

за совість
місяць не заплатить
зоря в багатті
не згорить
світ завтрішній
ще не зачатий
і навіть
мить

* * *

відпочиньте мої діти
жити — то для неба

пити лаятись хотіти
низькая потреба…

* * *

*** ZHYTY

ходьба мюнхен

дивно як люди ходять
страшно що діти мруть
правда по світу бродить
смерті как бога ждуть

что піде в смерть
за свічку
что поверне назад
треба повірить в вічність
в голос природ і правд

сонце круглиться
парко
справа в близькій весні

бомж
перехилить чарку
і
усміхнеться всім

* * *

дуже тяжка зима

смерті хотілось всім

вічність сліпа німа

людям не жити втім

дозволу ще нема

* * *
* * *

колипередусімжиття

коли передусім життя
корилося двобою
були любов
світи сміття

й я був
самим собою

* * *

життя промовило слова

тільки б не злякатись болі
тільки б не зректися долі
вистачило б тільки крові

життя озвучило права

кого любить
яка різниця

* * *

день пройшов у білих снах
ніч уже перейдено

сніг планетний
нотний знак
збіг

РОЗТАНУВ КРЕЙДЯНО

* * *
* * *

ЩОБИ (ТЕЗИ)

щоби бог був добрим другом
щоби чорт не ніс наруги
щоби дні горіли сенсом
щоби ночі жили сексом
щоби сніг приносив втіху
діти щоб
співали
сміхом

влади щоб не бавилися
візами
а хірурги
САМІ СЕБЕ
різали

* * *

нехай вмирають лише дні
хай не вмирають
руки
очі
всезігріваючі вогні
всепоглинаючії ночі

нехай живе МОЯ ЗЕМЛЯ
радіють люди – БОЖІ ДІТИ

з м і ї ч и т ь с я
природа-тля
не знаючи
куди подітись

* * *
* * *

іноземці не бійтесь ви нас
наші віхи розвінчує час
ми завжди визначали на око
і любили помірно-глибоко
ми як діти
грішили багато
не давати учились а брати
гріх гербом визнавали великим
і молились розбійним та диким
а не чистим і світлим та божим

ми нічого
створити
не можем

* * *

на великі терези
кладу з різних боків
життя та смерть
і нічого наразі
не відбувається ніяка
рівновага не
порушується
ніщо ні на що
не впливає
скільки б не було
цих життів і смертей
в цьому одному-єдиному
окремо взятому житті

що зветься
ТЕРЕЗИ

* * *
* * *

містика – церковні прощі

істини – великі сіті

золото – свинцеві мощі

лебеді – єдине в світі

* * *

все надломилося
усе
колись були заграви в житі
не хочеться ні пить
ні жити
……………..

лелеченя

дитя

несе

* * *

свідоцтво про життя та смерть
лежить на горизонті віку

людина без любові смерд
рімейк
речовина

каліка

* * *
* * *

ВЧОРА (МІРА ТЕРЕЗІВ)

великі пудові розмови
замулення істини-дна
ВСЕ ЗАЙВЕ
складалось в умови
НЕ ТЕ
було правилом дня
роз-ві-си-ли
правильно
свічі
на злющу
мотузку дощу
на цвинтарі
скликали віче
попили
поїли борщу

умились
простили природу

СТОМИЛИСЬ
БОРОТИСЬ НЕ ВАРТО

ярмо злаштували народу
/святі вже сідають за парти/

питання підвічного строку
усіх на планеті єдна

для кожної дружби – по року

для кожної ласки – півдня

* * *
* * *

як можна жить

як можна жити коли лю
биш коли нестерпно ди
хати та прагнути всією ду
шею і тілом своїм
влитись в її душу та тіло
як можна жити коли роз
риває тебе на окремі
частини ніби взагалі вже
на тому а не на цьому
світі коли години та дні
вже не є часом
коли сон мислиться не для
тебе коли розпухаєш після
всього від неможливості
коли не існує вже ні
яких коли і коли поми
раєш повністю

* * *

необхідність

розмежить теплоту світлиці
затінить зло
освітлить хіть

попити неба
із криниці
що рядом
з церквою
стоїть

* * *

невжики

невже є світ
живих істот
незлих людей
веселих птахів

а чи політ
непевних нот
таки зійде

на плаху

* * *

хліб-сіль
на воротах
природи

прогалини
течії
води

основи
морального коду
зійшлись

в обелісках

відходу

* * *

дитяча пісенька

сніг на небі
гості
люди всі дорослі

трави перед маєм
тішимось що маєм

небо чисто-ясне
знов життя
прекрасне

із ріки-розмаю
трупа вимивають

зоряне
намисто

люди
брудом
чисті

* * *

полум’я червоне
полум’я землі
небо семизвонне
дітоньки малі

світ – осіння птаха

доля — черепаха

* * *

два неба

грубі нестримані кінчені
з темними п’ятами
босими
стали промінням завінчаним
в спалахах
проявах
осені

ніжне
тендітне
засончене
небо
повітряно вінчане
справжнє поетове
збочення
в проявах спалахів
скінчене

* * *

коли кохали
жили зневісневіло
а чи тихо
рум’янки
подихом були
одним знерозумінням
лихом світання
розтином ножа

кохання
це антитема

* * *

хочу затиснутися
в час
як в велику оману

ми – розбійники крові
нас – сила-несила
хрести – над нашими
головами

бо це все – історія
а я – її тіло

треба жити в роках
і постатях

* * *

… питання неба і життя
питання болісного тиску
питання злету
небуття
питання слів
на обеліску

питання надзвичайних душ
і зоряне
нічне питання
питання
падаючих груш
і задзеркального

кохання …

* * *

про колись

колись на світі
спали сни
народжувались люди
колись
питалися сини
батьків
колись-усюди

жили первістково
роси
вже не боялись
пили
їли

колись гострилися
списи
та не ламались
стріли

* * *

брати полісні на золі
ті грали в масті

полісні сестри
на землі

шукали
щастя

* * *

ТИ МИСЛИВ
паралельно мрій
ти жив
безболісно суворо
ти промені
знімав із вій

і залишався
ДУЖЕ ХВОРИМ

* * *

уста самотніх душ
дерева та підвали

серед весни є душ
осінньої навали

* * *

серце моє множиться

осінь моя

довжиться

* * *

*** ЦИКЛ ВСЕ БІЛЕ

біле світило
на білій стіні
білими стежками
білі ступні
білі мелодії
правило міри

білісні вени
на шкірі

* * *

На світі Білого нема,
Земного, Бога.
Тривога
Серце
Обійма,

Та й та
Убога.

* * *

оце все біле – ліс
життя
веселі протиріччя
і стогін
невесни-буття

забитого
сторіччя…

* * *

піду у білому під дощ
кохати світом

піду у білому
бо хто ж
прикриє
літо

* * *

початок і кінець
причини
строки
історія-ескіз
істерія-уроки

поранений близнюк
жорстокий

* * *

дуже біла біль-зима

час летить
невдовзі свято
будем радістю сміятись
вірить ніжитись кохатись
та на сонці обніматись

з усіма

дуже біла хміль-зима

* * *

НА ПАМ’ЯТЬ ПРО ДЕНЬ
НАРОДЖЕННЯ

безглуздий білий сніг
як біла полуниця
безглуздий білий сніг
на сині небесах
безглуздий білий сніг
жахливим сном на лицях
безглуздий білий сніг
як втома на руках

безглузда біла ніч
то долі гральні кості
родимий долі знак
всіх доль свята печаль
НЕЗРИМО НА ДУШІ
пішли додому гості
пішов
/і назавжди/
“сумирний
вік-вінчаль”

безглуздий білий день
зникають свічі-речі
все душить і кричить
СВІТ ТО ВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ

безглуздо смерть-любов
на плечі
накинули

як шаль

* * *

є білі голуби
в далекім краю
повір в них і люби
без мрій та жалю

є білі голуби
у кожнім серці

протри

лицем губи

порожні

скельця

* * *

живе не біле не святе
не надзвичайна фарба
любов на камені росте

світ – не казарма

* * *

життя на рівні зливи
випадку
подарунка

як заздрісно журливі
два білих
поцілунки …

* * *

білі хати
білий сніг
білі шати
біля ніг

біле тіло
біль від ран
біле біле
білостан

*** ЛЮБОГ

ТИ

сторінки світу час читає

тебе навік
не
вистачає

* * *

осінь залишила
м’які стіни
та килими

вечір залишив
про кохання
пам’ять

* * *

ти

казковості народжені тобою
й сьогодні ще горять
і завтра будуть жить

лиш наслідки
безглуздого двобою
переплелись
і сплавились
у мить…

* * *

любов найніжніша трембіта
предсмертна тривога печалі
безслівні всі символи світу
безслізні засади моралі

помер я на вістрі-годині
безглуздих до жаху эпох
живе буде жити в людині
як вічність
первісність

як бог

* * *

я прикрив себе зимою
білих снів
терпінь бажань
став наш світ
творцем двобою
і немислимих кохань

я відкрив себе тобою
я прикрив тебе
собою

* * *

вітер
прикрив паруси
та порвав тим самим
дружбу тебе
з кимось

* * *

знов незрозумілості
кохання
крила піднімаються
над птахом
вени розриваються
бажанням
цвинтарі схиляються
над прахом

знов незрозумілості
кохання
вірші душеправедні
та весни
люблячі
не бавляться
чеканням

світлосте
воскресни

* * *

заплава річки
річка сну
світанок на заплаві

тебе
до долу
перегну

у славі

* * *

а ось і смерть як рик грудей
як шторм біля причалу

одна лиш ти серед людей

мов істина

мовчала

* * *

святая заданість – любить
німе рівняння дня і ночі

бажання істину убить

бажання виколоти очі
тому хто істини
не хоче

СВОБОДА РІВНОСТІ – ЛЮБИТИ

* * *

срібний чайник
добрий тайник
спить зима-душа
ніч в тобі
йдучи
до бога

серце
залиша

* * *

безкрилість

безкриле кохання
повітря без лісу
замок на планеті
годинник без ліку

земля без світанку
без тіла коханка

* * *

не злись
себе не муч
її колись кохали
один
від серця ключ

тебе туди
не звали

* * *

вечір правди
вечір свіч
ніч кохання
дивна річ

не смійте розлучатись

як хочеться всю ніч
серцями
цілуватись

* * *

життя здригнулось
спазмом

ми майже спали
разом

* * *

колись на небі
буде дім
колись на серці
буде грім

колись у світі
покохаю

* * *

платок для ніжності
зорі для кохання

думки
для вбивства

* * *

земля пісень

світів віконце

ти ніч і день

ти джаз і сонце

* * *

я буду жить в тобі як свій
хранитель ліній

на дужці неба
диво вій

то іній

* * *

життя вершини
лики лжі
не суть-миттєвості
а роки
по нервах
повзають ужі
смішні
цілителі
природи

життя вершини
смерть лише
позбавлення
від духа-бога
згубились
серед слів
кліше

кохання

істинна дорога

* * *

гороскоп

можна жити злим
незлим
шанувати
волю

заважає
чорний дим
неба
болю

* * *

я за своє
стою
горою
верніть
призначення
герою

* * *

моє не вернеться “колись”
моє загине ще сьогодні

попав на землю то котись
десь може є
й твоя безодня

* * *

*** TITLES

— глибоко в сонце

— я зовсім білий

— план неба

— я жив один

— жертви сонця

— практично немає людей

— ранок. голість.

— кров днів

— холодні дерева

— за смерть усіх

— всі осені

— мертві літери

— давно. ніби вчора.

— голуба церква

— Мій молодий Ісус

— молодий цикл

— ще буде серце

— мої погрішності

— Людина Людини

— шок-шоу

— коли кохати

— довкола вітру

— в чому різниця слів

— куди не йти

— решта людей

— жовторотий щур

* * *

*** UKRA

Земля моїх Основ,
Де є і Бог, і Стронцій.
Великая Любов,
Великий Світ
На Сонці.

* * *

дерева чорніють зима
веселі іскристі дерева
нічого на світі нема
померло любов що трима
в долонях світи — королева
Д О С Т О Й Н І С Т Ь
корона для лева
захищеність матері-чрева
тепло що всі криги лама
і мова моя котлярева…

* * *

вкраїнська географія

біля віконця
буде гай
опонад долом
неба край
побіля серця
ніжний рай

посеред пахощів
сарай

* * *

біблія втонула
небо заросло

назавжди заснули
церква та село

* * *

конституція

нам є вже де ховатися
ми можемо кохатися
у чергах власних пхатися
несмішно посміхатися
по-українськи знатися
і знову
заїкатися

* * *

березань

майдан п’яти акацій
дорога до в’язниці
в полоні аплікацій
на вістрі залізниці

колись була могила
та й та давно розрита
тепер святая сила

розбитого
корита…

* * *

ми будем плавати без снів
по світлу
сонячних кларнетів
нам не збагнути
слів-багнетів
ночами
вивернутих днів

ми будем плакати без слів

* * *

ніхто

на світі

не хотів

чомусь

колись

комусь

коритись

* * *

… під дощем
згорають липи

смолоскипи
смолоскипи…

* * *

усі до останньої природинки
(українські мюнхенці)

українська церква
славная палаця
за палацем меркла
інша-решта праця

позводили хутко
на святії гроші
чулі аж до смутку
файнівно-хороші

вкраїні на згадку
доки не загине

отакі нащадки
князі та княгині

* * *

*** YA

я на стороні богів
я на стороні дітей

я
струну душі
зігрів
що
так берегла
людей

* * *

снів
та примар
доволі

я заряджаю долі

* * *

святі як люди
мають гени

поети ріжуть
собі вени

життя як правда
мельпомени

боги
зіграйте все

без мене

* * *

нікуди не буду їздити
ні з ким не буду зустрічатися
говорити
любити нікого не буду

скрізь запитують
як звати

* * *

але чому

навіщо я
так довго жив
горів вогнем
тривожив жили

світ смерть режим
вершин-машин

вірші душили

* * *

я перестав
додивлятися фільми
замружив
майже назавжди очі
відмолився
усім богам на світі
перестав

усього боятися

* * *

шляхи світу
(зведення законів)

змагання на віку
з т я ж а є
ношу

в терновому вінку
мій
богопошук

* * *

із циклу божевілля

я думаю робити зло
по всіх-усюдах
де є небо

я вишколю це ремесло
для себе

* * *

з усіх хто був
в полоні вітру
мені
поетові*

повірте
_________
* поет = абсолютно
одинока людина

* * *

я сам я один і я
єдиний і лише я
і тільки я і ніхто інший
навіть не хочу нічого
пояснювати ніяку особу
при цьому
не принижуючи

* * *

робота
ігри
забаганки
початок слів
на рівні генів

природа розуму
приманка

я й досі ще

НЕ ГЕНІЙ

* * *

мене сміятись
і літать
бог творить

поезія
найвища стать

я зорі

* * *

можливо
я дивак
не маю
не ламаю
я думаю не так
я зорі обнімаю

я антисуєта
я в бога віру
тлінно
я версія не та
я істина відмінна

* * *

я знаю певно
що я син
звізди-землі
де рух паради

суть
нерозумних течій
плин

життя
окреслюють
наряди

я знаю певно
що я СИН

на сонці рай
/тут гинуть яди/

* * *

розставання
розлука
роки
не розслабити
долю-пружину

Я ЗАБУВ
І’МЯ
ФЕЇ-ДОЧКИ

nb!
розшукати
колишню
дружину

* * *

був вечір снігу і землі
в усіх усюдах
на небі спали кораблі

на тверді
люди

був вечір снігу і землі
бог стане
слідчим
лід
спластувався на крилі

молитись
нічим

* * *

я свічі палив
мандрував небесами
всіма перехрестями
стоячи струнко
я богу молився
на відстані мами
я сни твої пив
найсолодкішим
трунком

* * *

наразі стреси
як лавина
на часі
болі серцевина
мій вчинок-суть
моя вершина

я батька захистив
від сина

* * *

йдучи по небу
маю світ
окрилений
щасливий

я хочу скласти
заповіт

вразливий

* * *

поет почав
нарешті жить
космічно
вічно
свічно
мало

під небом
цвіт краси
лежить
потоки
спалахи
корали

поета
на землі
ховали

* * *

тіні ліні
стіни гени
кров як вихід
бога в небо

в цьому світі
ріжуть члени

тут таких
як я
не треба

* * *

душі не спиться
всесвіту
словам
колиска
не затихла й досі
не спиться селам
і містам

завіса

осінь

* * *

я парус
вийняв
із води

на всіх слідах

мої сліди

* * *

весь світ погіршився нема
святого серця
ні у кого

мене ніхто тут
не трима

* * *

природа
постає з колін
возносяться до серць
к о р е л и*

знак всевознесення
рубін
рубіни осені
джерела
________
*корели – істоти
земного походження

* * *

я давно не був у домі
з темними думками
хто себе полишив долі
ти не йди за нами

я давно не був у домі
з мертвими кістками
той кому зірки відомі
ти не йди за нами

* * *

вдається втомлюватись
щоби людиною
лишатися
та навчатись
бути нею
й надалі

* * *

я раб я злодій чарівник
я раб я жив і раптом зник
я раб я вішаю людей
я раб
я гном
серед дітей

я раб я раб я раб я раб я раб

* * *

мене спонукає спричиняє
і стверджує писати голос

я вивчив себе і світу
мені вже було замало
колись кишенькові діти
з дорослими чемно грали
колись не було сутужно
душі не було так тяжко
колись танцювали дружно
й наливку пили із чашки

колись не було ні світу
ні вічності ні тривоги

я змию з себе освіту

я знову прийду
до бога

* * *

довкола озера-себе
лунали кроки

осіннє листячко любе
то вже

уроки

* * *

я з мертвих пахощів садів
з порізаних культей дідів
з космічно-зоряних родів

я довго ще в світах
смердів

* * *

СТРАШНО

я цілоспалення лише
граніти душ
гудуть навколо
чи буде
ПРАВДА НАД УСЕ
чи буде так
як в серці
голо?..

я цілоспалення
я все

* * *

мені

мені дуже заважає
моя сім’я яку я
н е п е р е б о р н о

люблю

* * *

Б-2

якби я
не боявся висоти то
обов’язково
кинувся б ВНИЗ
з балкону
шостого поверху

* * *

всім серцем голови
себе кохаєте
копаєте
комусь рови
чогось
чекаєте

ПОКАЙТЕСЯ за те
що ви
МЕНЕ

ЧИТАЄТЕ

* * *

фініш /філософія/

правд
дуже багато
на світі
значно більше
ніж людей
що жили
що живуть
і всіх
прийдешніх

* * * EPIL

коротко про все

чомусь хмари
чогось мало
я живу
з матеріалом

добра є
горілка з салом
я живу
з матеріалом

п
о
ш
л
і
с
т
ь
вічнеє забрало
я помру
матеріалом

* * *

почому спекотно мені
у цьому вирі цьому мирі

світанки
напрочуд
ясні
та щирі

* * *

в одному населеному пункті
в будівля автовокзалу
дев’ять чоловік
керуючись
найкращими намірами
довго виганяли
на свободу синицю
яка настирливо
чинила опір
і всіляк при цьому
хитрувала
та врешті решт
здалась
вилетіла назовні

весь наш світ
це і є цей
населений пункт

* * *

земля – плювальниця
попільниця та корзина
для сміття а ще
суцільна каналізаційна
система в якій
МИ живемо

прокидайтесь
пора на смітник

* * *

я багато чого зрозумів
читаючи поезію
наприклад те
що не слід
ставити дати
в крайньому
разі на їх місці
може знаходитись

слово ВІЧНІСТЬ

* * *

хронограф

через кілька хвилин
розірветься мозок
затим лопне серце
вщухнуть м’язи
розлізуться кістки
і всохнуть легені

з душею ж
нічого
не
станеться

бо
її
не
було

* * *

молитва за все на землі

боже зроби
бо це ти
дійсно спроможний
зробити

прикрий долонею
поета

* * *

гонитва за покійниками

це дуже корисно
здорово і захоплююче
бо йдуть лови
повсюди і повсякмить
одних покійників
іншими

це і є справжній
парад планет

* * *

заповіт (оболонка)

прошу
не
переплутать

золу

* * *

ЗАВЖДИ

все
ніби
мертвий вік
тече
ніщо не нутрить
не вражає
ніщо не тисне
на плече

ВСЕ
ЗАВАЖАЄ

заважає

* * *

рими

невже я ще
не зрозумів
марноту жити

підпалимо
від хуторів
торішнє
жито

* * *

доброзло

… і поки добро
лише розгортає
крила
зло встигає
як мінімум

двічі
вкусити

* * *

випадок

зайнявшись
смолоскипом
поет

із серця
випав

* * *

де ми

поетніко
линезупи
няєтьсяне
томущоне
хочене
може

* * *

ДЯКУЮ. ОСТАННЄ.

… за то що земні
береги
від водних небес
не скрипіли
за те що багато змогли
робили не все
що хотіли

за те що мене

ЗБЕРЕГЛИ

за те що
всіляко

ТЕРПІЛИ…

* * * СВОБОДА

душа метеорит
свобода
і
права

на сонці не горить
зеленая
трава

* * *

свобода. мрії.

свобода
мрії
сонце
світ
свобода
від свободи
свобода
скласти заповіт
свобода
сон природи
свобода
не питати згоди

писать вірші
свобода

* * *

дитяча загадка

там де немає зради
злоби
воїнства
де всесвіт
витканий
із честі
і
достоїнства

* * *

покоління

під тінь меча
згинали спину

і рвали
в лісі
горобину

* * *

свобода
буде скрізь
де буде
світло
рожевим
радісним
ясним

ніяким

* * *

еміграція
це коли
душно

усім
без
винятку

* * *

нехай мертві
танцюють

може від того вони

оживуть скоріше

* * *

віддайте власникам
срібло
наслідувати
значити

віддайте немічним
добро

світліше
бачити

* * *

люди темрява і слава
горе
всього світу

люди темрява
заграва
а за нею діти

люди темрява поява
часу щоб
не вспіти

люди темрява
проява
ночі
щоб зігрітись

люди темрява забава
вечора
світанку
щоб тихенько
на тім світі
причинить фіранку

люди темрява
темрява
темновічні вісі

люди темрява
читала
щось
свіча
у лісі

* * *

боже щедрий та могутній
слово
без полону
люди вже не злі
не трутні

віра

вище

дзвону

* * *

старіють села
місто спить
всі посмішки
іржаві
поезія в мені горить
пожежею
душі-держави

держава
пісні та слова
держава
правило плечистих
держава
нервоголова
держава
холодно

та чисто

* * *

можливості покійного отця

мудрий був
ясний та вічний
прищепляв
на душах
свічі
міг лишать зло
за порогом
бути небом
бути богом

батько збудував оселю
ту що ми
звели в пустелю

міг командувать парадом

батько мій
хотів буть

… садом

* * *

на сонці
в небі
«там»
і тут

в квадратних метрах

НЕ ЖИВУТЬ

* * *

флора і фауна. колесо.

відірване крило
вінчає небо

світ спалене дупло
й згорілий
лебідь

* * *

?

на небі
в чорнім череві
де душі світ кує
космічне моє дерево
улюблене
моє …

* * *

поети погань
квіти
найбільші в світі
діти
бридкі брудні
найгірші

сліпими йшли
на вірші

* * *

проза 2000

прокинсь

проймись

прокайся

* * * БІЛЬ

коли в п р о д о в ж м е н е
боліли груди
а боги починать веліли
плакать

на всіх вістрях світів
вмирали
люди
а сонце мовчки ті
вбирало
шлаки

* * *

про все найдорожче

є зміст угоди
є мета
великого
німого свята

у матері
душа
не та
і у віршах
не та

посвята

* * *

в чистий четвер

в чистий четвер хоронили
бабоньку
білу хустинку
в чистий четвер подзвонили
з вічної
хати-хатинки

в чистий четвер хоронили
пам’яті світлу
кровинку

* * *

… всіх треба
множити

на
нуль
без болю

* * *

в суперечці
зла й добра
думать
ніколи

вбивця-ніч
душа-мара
очі
виколе

* * *

проти руху

прокляв я його
тої ночі
в квітневий річник
поторочі
сон рухався в сторону
тіла
вшановував пам’ять
і очі
хотіли забуть
не зуміли
жив мозок
молитви
німіли
лиш нерви
терпіть
не хотіли

вшановував пам’ять
і ночі

* * *

про
прийдешнє
ніхто
нічого
й не скаже

бо це
болить

* * *

боги знущаються
бо не
карають
ко
ли
про
ща
ють
ся

не помирають

* * *

мерці чорнобильські
мерці
пастельні облаштунки
долі
сліди конвульсій
на руці

напіврозпад
іде
поволі

* * *

доля доль
покажи мені стовп
на якому

повісилась
карма

* * *

ніч ліжко
охололо
ліхтар погас
пожежа

поети
біла вежа

мудріє людство
кволо

* * *

наразі чорний день
похрещення
дороги

із рамки
випав
мень

де боги?

* * *

я вічне коло болю
у смерті на межі
земля
жадає волі

негострені
ножі

* * *

анти-серце

поети плачуть
боже мій
повільно сохнуть
простирадла
поетів плач
стоглавий змій
биття кувалди

поети плачуть
(щось пече)
до німоти
до рвоти

поети плачуть
у плече
в передчутті
ікоти

* * *

стан

надумані жертви
і жага
нових

дискусія мертвих

мовчання живих

* * *

так просто

вітер
скрегіт
вітер-град

тиша
легіт

мертвий сад

* * *

політика людей
попробуй вирули

безокий іудей
сторінки вивіри

галактика ідей
всі душі
вимерли

ми щастя для людей
в бетоні
ВИРИЛИ

* * *

доколимажились

до
смерті

* * *

річка. каламуть.

вирізали
випікали
помирали

воскресали

* * *

зовсім ззаду

лірою
порізані
сонети

* * *

мій білий біль
не має права
вітатись з привидами
вдень

мій білий біль
то правда

* * *

дітей
треба
хоронити

добре

* * *

з колес

помилки
цвинтарі порожні

помилки
люди всі
заможні

помилки
істини
тривожні

* * *

провподії
(провінційні суки)

на хрестах
сидять ворони

долю
крилами
хоронять

на хрестах
сидять сороки

долю
міряєм

на кроки

* * *

є в тихій радості
благая вість
релігія
епоха тризни
залишимо
на небі
злість
вона печаль
деталь
вітчизни

* * *

арифметика виживання

крові
зосталось
на годину

землі зігріймо
половину

* * *

століття-злодії
віки
навіщо ви мене
душили

століття-злодії
роки
не рвіте
жили

* * *

неспокій

душа
протистоїть
майну

пішли
поети

на війну

/готують
ангели
труну/

* * *

який
ти наш
віщий
тато
давно вже
німих
не стало

як стуса
було
багато
як зошитів
вийшло
мало

* * *

краса див

прозорість листя
земля-пречиста

зима-барвінок
лижня сторінок

* * *

крива краса

файність листя
зло обличь

вітер чистить
смог столиць

на траву
кладуть вінок

у саду
дзвенить дзвінок

у землі
хоронять міну

смерть

нечитаних

сторінок

* * *

парк геніїв

сторінки прози
море солов’їв
та листя
що
не вмре
без мене
і ніжне сонце
тепле
та безмежне

я дух життя
необережно
… з’їв

* * *

притули до тіла
землю
всю оцю
хай вона
зігріється
від болю

мати ніччю

принесе

в подолі

чебрецю

* * *

звукоряд

життя
спо
кон
ві
ків
клоака

природа

смерть

собака

* * *

так тихо наче
боги йдуть
або дніпровські
сплять
пороги
так тихо наче
люди мруть

так

тихо всі

пологи

* * *

насильство
від христа
релігії
вже мало

світ
привід для листа

в ніч
кинутий
опалок

* * *

кінець веселий неживій
клітині і німому
мозку і зрадженій
любові та нервам
що давно
спочили
що вірші
на
пи
са
ли
кро
в

ю

* * *

похоронець

труна тінь
із сонця тіні
щезне похоронця

зимою прикриє
не тінь
замерзнем від сонця

* * *

коли земля іде до всіх
то дуже прокро
стає небу
в далеких снах
рожевих втіх
не маючи
потреби

* * *

світ знову

світ бруду
крики ночі
повії поторочі
смерть
туалети-храми

й потвори-нігті
мами

* * *

світ осені
то мій причал
берези на весні
не плачуть
зима і літо
тінь дзеркал

смерть на землі
удача

* * *

береза подруга сестра
ти пори року
подружила

в руках
залишилась
кора

в душі
закарбувались
жили

* * *

хто був
при житті
покараний
ті хай

і помирають

* * *

* * * ПОГАНЬ

її

її гвалтували
в наручниках
специ
генерали
поручники
лакузи
та гончії пси

на ліжку
із дива-роси

* * *

пізніше ми вже
тобто не підемо
вже ніколи до школи

пізніше бруталять
при покидьки
завжди-нагоді в народі

пізніше любіте

тобто людоньки

ще до ранку світанки

* * *

електричка. жах.

біда від комарів
ширінка від кальсон
макуха для тхорів
макулатура-сон
завіси для дверей
надійні-ліві-праві
завіси для людей
лялькована вистава

не лиця тіл
а раки
надривний будда

… тут жіночка собаку
годує
груддю

* * *

сьоме листопада

сьогодні свято знедолених
босих
голодних
сьогодні свято
сьогодні темно
і дощ
іде
в усі щілини
людства

* * *

побут (з «чорного циклу»)

жах мовних помилок
жар-птах біля ніг
парад тб-мила
світ білий як сніг
немислима сила
наземних утіх
і світлий дарунок
із чорних панчіх

* * *

коли помираєш
любиш

коли нічого
не хочеш
дишиш своїми
зіпрілими
носками

* * *

нема куди
правди діти

ніколи не буде
куди

ніколи не буде
п р а в д и

* * *

криві надрізи

над містами ангели
гріли
душі-пагони

світом
сперми-золота
гралось плем’я молоді

пахло хлібом
крупами
жареними
трупами

* * *

знаний бог
вже нічого
не знатиме
на священне
плюватиме-сратиме
файна моніка
довго ще
чхатиме

чоловік

перед вічними

гратами

* * *

правда дуже
несуттєва річ

вона бог якийсь
не
ро
зум
ний

* * *

… став ніж
у безлада-несина
земною
рамкою
картини

* * *

день покаянь
любові
руки
зібрали
осінь
в оберемок

день покаянь
довічна
злука

день покаянь
весілля
мука

* * *

наказ собі сьогодні

небо ходить
по рукам

не давати
жебракам

* * *

ха-йки. в парку.

в бомжів не пики
пляшки
собака-shit-какашки

бог на погоду
молиться

поети
на околиці

* * *

скиглити пора

злягатися
змагатися
купити і продать
на горизонті
з о р и т ь с я
невинна
благодать

* * *

1. збирається
на небі
тревога
за людей
зжимаються
на тілі
сліди моїх
блядей

2. поети ніц
не значать

/на небі
суд вершити/

мені незручно бачить
як всім
приємно
жити

* * *

07.11.00.

чорна кара
божа кара
чорної спільноти
довгий жовтень
хибна
хмара

не земля
бруд-но-та

* * *

нотатки про секс у гречці

генделики
стриптиз
канари
острів кріт
продажнії жінки
/що зачинали світ/
які ж бо
дундуки
ті хто
ні з ким
не /pспить

в у з ь к і
у людства
кроки
в мізках
лайно корит

в серцях
довічний спокій

спортивний колорит

* * *

і сон і вітер і слова
земнії муки

змією в’ється голова
природи-суки

* * *

відмінки

на цвинтарі
з чорного ходу

на цвинтарі
не помирати

* * *

не знали слів-імен
кров-атом з душ і вен
епоха-бізнесмен

трудились за ОВУТ*
людей загнали в кут
чекать на божий суд
_____________
*ОВУТ – особливо шкідливі
умови роботи

* * *

є у вічності
сон вітчизни
і звичайний
життєвий
прах

я поставлю
в усіх світах
антипам’ятник
шестеризму

* * *
* * *

хімічний склад

хімічний склад
води в бюветі
фізичний склад
землі-портрета
запаси вічного
як блядь
буфета
і
гниль
фуршета

* * *

люди заважають землі
лиш вони одні
з усіх істот
як живих

так і вічних

* * *

безсоння сон
бездоння
під світом дмуть
міхи
над світом
ангел сонний

порожні
поверхи

* * *

вищим іменем душа
землю богом прикраша

сіє дощиком-насінням

час настав тяжкий
осінній

* * *

вростання

пантофлі
миру
жмуть
в
с
і
м
ніде
жити
а люди
що живуть

бандити

* * * ЛИСТЯ

парк

вітер неба
листя пік

я прийду сюди

на рік

* * *

листя ночі

життя
сліпого блиску

вже зібрано
в
колиску

* * *

світ
світлі зорі
рівні
та
чисті

голеє поле
листя-намиста

* * *

надії
ніби сніг в золі
смішні
та не смішні

стіль-стільки листя
на землі

прибавилось
за вихідні

* * *

посиденьки

… на святій
землі-дивані
листя-інопланетяни

* * *

історію
вивчає світ
правдиво
вічно
стисло

у сумніву
мій заповіт

шаманство
небо
листя

* * *

дорога до океану

жив один сніг
пер при
віс но
но сив
чис пошту
то числам

* * *

відкривається природа
поховань
як сигнальна
/геніальна/ система
коли

зсередини

на листя
дивитися

* * *

марафон

дійшов
до того
місця
де ще
кохало
листя

* * *

листя то
натреновані

м’язи
осені

* * *

ночі
листя
плаха
два крила
у птаха
світ
первісник краху

зоряного
страху

* * *

у мене багато
родичів
та знайомих
серед
листя

був сьогодні
один

розповідав
про дерева

* * *

бурхливий світ
цей
та інші
можна лише
листям
заспокоїти

* * *

опале листя
то напій
самого бога
/в крайньому разі
напівбога
того що
за кольори
відповідає/

* * *

жовте листя
навіть
дівчат
красивіше

* * *

листя помирає
щоб ми жили
довше

на один рік

* * *

говорять усі
аби не чути
як
листя опадає
з дерев
які насправді
духи людей

* * *

визначення один

листя броуни

люди клоуни

визначення два

листя маятник

людина
корпус годинника

визначення три

листя живе

людина
мертве

* * *

був
сьогодні
на
діловій зустрічі

з листям

* * *

листя опадає
без змови
з деревом

це дві окремі
планети

як місяць
і сонце

* * *

мене парк врятував
мене парк
врятував і зігрів
взяв
і наповнив долоні

і паводком барв
і смертей недолугих

помер
недавно

* * *

особистий підхід до флори

над вітром
смерчем
ревом
знущайтеся
дерева

* * *

найкращі квіти
що цвітуть

найкраще листя
осіннє

* * *

… природа зненависла

страждає
знову
листя

* * *

дерева
найперші
вороги розуму

/бо постійно
ростуть/

* * *

химери
напевно
жарко

кружляють
навколо
парку

* * *

у снах
серпом
і молотом
богів
розвісили
поспішно

фарбуються
дерева
золотом
повільносмішно

* * *

вони

вони летять
земно
грайливо

несправедливо

* * *

ранок

жінка знову
прибирала
листя в парку
щоби вивезти його
на смітник
або спалити

вбивця
за покликанням

вбивця
за велінням
гнійного серця

ось така вона

проста
та безневинна

* * *

знову
збирають листя
і нищать

бо то думки
літа
весни
і навіть
зимового мовчання

* * *

жовте листя
найжальчіше
бо воно йде
в небуття
першим

а ще треба
не збирати
не вивозити
та не палити
його

нехай живуть
у одній

домовині

* * *

ps парку

листя
не треба
палити
його можна лише
збирати в букети
і дарувати

знову

деревам

* * *

поліцейський парку
був одночасно

поліцейним
листя

* * *

березень
з видом на поділ

довічний пагорб встав
умився
повітря лагідне
та чисте

лиш тільки б вітер
не
втомився
міняти істину
на листя

* * *

розбіжності
можуть
лише траплятися
між нами
і листям

інше
не може
бути

* * *

бо знову

— бо знову
це слово листя
затерте
немов кохання

— бо знову згрібають
товчуть
у ящик
вивозять
палять

— і як вони ненавидять
дерева
вбиральниць
блазнів

— пропоную
хоча б тимчасово
восени
використовувати листя
замість
проїзних квитків

— свої я
викидаю завжди
на тій зупинці
де виходжу

* * *

коли їду
автомобілем
листя
що лежать
на дорозі
обминаю
і не тому
що ці істоти
можуть виявитися
камінням
а тому
що це
саме

листя

* * *

інструкція з пересадки
джунглів

джунглі
то особливі дерева
душі душ дерев
що пересаджуються
лише разом
з нами

навіть померлими

* * *

поети
одкровеніє

хай лист
прикриє
генія

* * *

висновок

я не помру
поки
все листя

не
закінчиться

*** СТИЛЬ М

і радощі і зради
переживе як повінь

людина як собака

з прозорими очима

* * *

на шляху до храму
(вічний путь до жертви)
звів
диявол
браму

пропускати
мертвих

* * *

куски колишніх слів

ще гасло не погасло
і вітер
не
повірив
на сонці
тане
масло
кусків
колишніх
віри

* * *

дитяче па у психлікарні

загасло небо день зіпрів
чудовиськи погибли

вирвіте світ
із пазурів

повидла-бидла

* * *

трипсих

сага
провісниця
мати
землю собою
тримати

вчила зірки
доглядати
вміть
заважать
убивати

вчила
давать
довго спати
й небом
людей

цілувати

* * *

суцільне шипіння

тхло гнилості
дух сірості
рік рівності

рак совісті

* * *

про граматичні виверти

вернувшись з церкви бог
спитав

де дощ

помазати
хреста

* * *

t

лінія розтину
душі
одиноких
промазала
кров’ю

замість
соку

* * *

німі
пожовклі будинки
самого центру
столичного міста
будівлі-обвинувачі
німі
глухі
та пожовклі

бо й привидами
їх
не назвеш

* * *

біблія знову

бог совість
втомивсь
від керма
прокинулись люди
пороки

на чорному світі
зима

святі варіанти
пророки

* * *

поет пророк
дзвонар
вогонь
гортає
числа

світ
сонячних чинар

мелодно-чисто

* * *

люди
з чорними душами
живуть
в підземеллях

щоб інші їх
не бачили

* * *

вперед
за пташиним польотом
де хмари
і сніг
і дощі
вперед
за пташиним послідом
де хмари
і сніг
і дощі

* * *

сон ночі сон людини
сон у сні
дерева голі
стоїть покинутий
поет у полі

і згадує
пісні

* * *

японська казка

коли я
на лижах
ішов була

д у ж е
д о в г а
з и м а

* * *

відтінок мудрості
сосна
відтінок свіжості
морози

відлуння дня
сон берліоза

відлуння совісті
весна

* * *

оцінка природи

світ дикий
примітивний
зимовий
нудний
злий

поет
альтернативний

історія золи

* * *

розбудять мене
ранні роси
не спиться їм відтак
як рани
загоїлись в моїм серці
і в жмурки
не грають
зорі

* * *

покоління свічне
похотіння смачне

геній
світ
розчахне

* * *

вина в вині
лід на устах
на чужині
померлий птах

душа на дні
похилих скронь

в ночі
кохання
п о х о р о н ь

* * *

тумани вербами
весна
колони мертвими
сосна
як символ чистоти
гріха

стіна глуха

* * *

не горе
що горить
не море
що мовчить

лиш дах землі
як совість
плаче

* * *

багатство
любощів
пісень
безумства
шкір
веселі
пута

схід сонця
в небі
камасутра
а захід сонця
просто день

* * *

я вирізав
зробив той хрест
я ніс його
і падав

то був
єднісінький портрет
райського саду

негострий ніж
на фоні скла

планета
із дупла

одвічність
радість
звіти днів
тривоги
та завзяття

то гнів
на щастя

тлумачення ворон
дотепність
долі

добавте
хрін
до солі

та що
де ж не спадатиме
вона від сну та
зоряна сукня вітру

день був колись
і злим
і вічним

хизуймося

каліцтвом

* * *

лічилка імені хлєбнікова

дні роки
ні руки
і суки

спокуси

* * *

о так

і взимку
ростуть дерева
а небо
те завше світле
і правда
настільки чиста
що вітер
не може
жити

* * *

ра-хуйки

в квадраті світу дівчина
розлучена лелека
в квадраті гроші лічені
до грудня ще далеко
була легка зима
зі снігом і туманом
ти сном була сама
і небом і обманом
сонце як вітер
планета велика
видохлись
неба гроби
вітер як солнце
пам’яті-крики

правда
на вістрі губи

* * *

чотири щоби

щоби серце
кричало
щоби тіло
мовчало
щоби парус
качало
щоб сторчало
стирчало

* * *

вітер-небо
гори-спини
град
вали вогнені

місяць-смерть одну
зупиним
перед знаком

«тихо: геній»

* * *

філія філософії

зовнішній спомин
біблія-човен

жити у комусь
мерти у чомусь

* * *

всюди космос
порожнеча
на траві
сидить малеча
на піску лежить
свиня

боже праведний
злидня

знову космос

розмазня

* * *

від злив вир-вірш-послів
до слів забудьте
дорога тяжка княжте

* * *

щось

сьогодні

низькотно

* * *

ручка
придбана вночі
цілком може

не писати

* * *

конкурс диких

приз замерз
приз сидів
в кожному ряду
й попередньо

аплодисменствував

* * *

аналіз мочі
аналіз серця
аналіз
великого бою

поезія ночі

і втечі

з собою

* * *

мертве сонце
сперечалось з богом

і гризло

щоглу

* * *

що треба (передєлкіно)

щоб вийти на перон
і в м е р т и в п о т я г

душі зійти
на трон
й порвати
одяг

* * *

хто є хто

дорога і помста
хто вони
є

лінь
тінь

честь
жерсть

* * *

уточнення

чудо
народжується
на приколі зірки

/чудо народжується
на приколі/

* * *

йшла людина
сміялася

і шепотіла-гавкала

* * *

розкішний зуб
ліз
у відчинене вікно
і теж
гавкав

* * *

походження руху

очі ніг спостерігали
за ногами собак
а ті так нічого
й не змогли сказати
у відповідь

* * *

гори
перед світанком

продувають
горло

* * *

… нетенетенете
без віри
у
святе

* * *

іде фільм

по землі

пил(ю)кою

* * *

квадрат петренка

білочорний дим
трюмо
ліхтарі
карети

ми планету роздамо
людям
на портрети

* * *

*** ПРОСТО ТАК

Hannover. CeBIT.

продати люду тінь
прикрасить слово лінь
наслухатись думок
звести потік в струмок

здуріть від днів-тупиць
і на
ди
ви
тись
лиць

* * *

те що заслужили

терміново
до зими
терміново-вчора
зрозумійте
хто ми є
і який він
сором

* * *

порізи
образи
могутні
як м’язи

* * *

пошуки мерця

шукаю
де росу
можна було б

підсушити

* * *

конче потрібно

я їхав сьогодні
до місця служби

і конче потрібно було
до початку роботи

а) актуалізувати своє CV
(проект закінчувався)

б) набрати трохи
на комп’ютері
своїх речей

я вибрав друге
себто перше
для себе

я їхав
до місця служби

* * *

просто так

церква
на фоні
села

хочеться
грошей
із скла

* * *

здається вітер — лід
здається вмився кіт
здається небо спить
здається жити — мить
здається здається здається
кохання
до серця
приб’ється

* * *

відстань відстань

відстань
від відстані
до
перетину доль
і слави
людьми не визначена
а тому
не акцептована

* * *

глибока доля

заглибилися роси
у пітьму

з а м и ш и л и с я боси
у тюрму

залишилися босі
серед
сну

* * *

зірки можуть
всіх дещо
ігнорувати

тобто помирать

* * *

рух уперед

від боргу
до розплати

від лінощів

до свята

* * *

пісня про поїздку
в село

на землі
зима-вовчиця

лик на церкві
черепиця

* * *

коли не лаятись
то як
на світі жити

це ніби
кобиняк
в теплинь
носити

* * *

не крав ніколи
й не вкраду

я совість
міряв
по
труду

* * *

рахівниця

три долі
три тижні
три дні

як болі
непевні вогні

* * *

дерева як пряма
дорога
провісники землі
дерева
дерева мої власні
очі
і прозові пісні
дерева
замети по зимі
дерева
білизна то кора
ніжноти
ніколи не брешіть
цим дітям
вони не пробачають
людям

PS. насправді всі хотіли
жити
бо небо і кущі

дерева

* * *

дитяча коректура

аніж грішить
то краще спати

світ
підмітати
підмітати

і бога
бога
не чіпати

* * *

про гімнастику

коли перестаєш
втягувати в себе
живіт
починає пухнути
душа і серце

* * *

напередодні дат
(дуже патріотичне)

люди правлять люди славлять
люди голосно хроплять
на планету суне лава
вал серпневих
груденят

* * *

вітер гори згладжує
вітер роки зраджує
вітер душі зваблює

вітер
схід ласкавий

* * *

тіло мре не хоче жити
бачить нічого вві сні
люди
чисті
та прості

хочеться
від них

спочити

* * *

наука думать

вірші не знаки не нулі
мить – не година

дерева
істина землі

трава – людина

* * *

зауваження в стіл

тихо
брешуть люди
дуже тихо

напрочуд тихо

* * *

посланець

з усіх світів
з незлих думок
здалека
летить до нас
весна зірок
лелека

* * *

все заморожено зима
наземні роботи – могили
глухії мури-терема
рівнини – відголоски сили

все заморожено зима
життя початок дня і ночі
ніхто не хоче жить тюрма
і помирать ніхто
не хоче

(«по пройденому»)

* * *

шкода шкоди

любити хотіти
хотіти любить

зітліти

у мить

* * *

в напрузі літ
всіляких мит
жив білий світ

мій
оксамит

* * *

підсумок

я не зміг
на годинник
поглянуть

не подвоївши

істини-часу

* * *

слід
заслідкувався

і сам став
слідчим

* * *

27 грудня 2000 року
/позитивний абсурд/
//написано у тверезому стані//

сьогодні літо
середа
кран зупинився
стерлись грані
дерева
по
хи
ли
лись
п’яні
прикрили лозунги труда
вістей останніх лобода
сувора темрява
хмаринок
останній бруд
людей-шпаринок
останній місяць

середа

* * *

холодні веселі

дуже та

очі охочі

* * *

спогади про
вільну державу
байерн

душу єлеїть

штамбергер
зее

* * *

буває

як пам’ятник
в тумані
як істина
в вині

веселий піросмані
на жовтому
коні

* * *

химерик

ні сил ні смерті ні «прощу»
ні правди болю і дощу

як пам’ятник холодний вітру

* * *

дороги
до сонць

багаття
багатих

* * *

поганить вік
юрба охочих

мій білий сніг
поет
коротич

*** ЗНОВУ Я

усім прожить
з води
й роси
любити кожну мить
годину

мені
не вистачило
сил
знеславити
людину

* * *

життя буде жити
смерть буде
мирити
ми будемо
треті
ми фон
на портреті

* * *

моя посмішка
кохання

посмішка завжди
означає

саме кохання

* * *

розмовляв
не говів
розмовляючи
записував
записавши все
помер
померши
захотів поплавати
у
гондолі

міряючи
римами
хвилі

* * *

поет і час

п’ять тисяч років
слів
сторінок
п’ять тисяч днів
снігів
обличь

поезія
тебе зустріне
і скаже
не твоє

облиш

* * *

зобов’язання

замежу за межу
відріжу день у неба
про осінь розкажу

у зверненні

до тебе

* * *

своє зроби
своє
скажи

і небо
серцю
покажи

* * *

хтось
затуляв
комусь
рота

мабуть
мені

* * *

світ

у серці
три умови

природа
правда
слово

* * *

л-ка

мати
хата
церква
двір
мотоцикли
бджоли
від книжок
спалився зір
(ще ходив
до школи)

мати
хата
церква
шлюз
мазані окола
батько у труні
картуз
(не зносить
ніколи)

* * *

я землю цю
хотів відмити
в землі я цій
волію жити

я буду вічно
існувати
і довго
спати

* * *

клекоче неначе

сліпа мене

лють вб’ють

* * *

дитинство мене

учився малювать
батьків
на вищість звать
проходить гаму шкіл
й
не
на
ви
ді
ти
бджіл

* * *

я був
продуктом
змови
без дубліката
втоми

* * *

не бився
не дружив

світ
то великий вулик

я все життя
прожив
на вулиці

провулок

* * *

мій
вирок
віку
судочинства

я
радість
не свого
дитинства

* * *

чорнобиль збоку

закони
будні
казки
були на атом
схожі
уроки
смерті-маски
мав за ікони
божі
вірші-сторінки
факсом
я відсилав
серьожі*
______________

* спонсор що не відбувся

* * *

істини

низи
управляють верхами

парнас
вже воняє
мишами

я бомж
зі своїми
віршами

* * *

бджоли лишились

я вже якось
сповідувався
що завинив
перед бджолами
хоча й було це
давно в дитинстві
за браком
здорового мислення

ці бджоли
й досі мої

вони залишились

* * *

індпохід

я з сумом
сни облич
читав

я другом невесни
не став

я в душах
віднайшов
кристал

весь світ
метал

* * *

нерви стерво
лжа у ділі
правда
практика-цинга

я себе
не бачу
в тілі

совість
істина
нудьга

* * *

заклик до самообслуговування

ніч
САМА МОЛИТВА
вересень пітьма

вени мої
бритво
ти поріж
сама

* * *

весела доля
не моя

моя планета
не земля

* * *

звідти

я вписувавсь
у рамки днів
живих
та нескінчених

світ слова зголоднів
без мене

* * *

я не назавжди змовк

я

зоресвіт думок

* * *

розвал сходження

зло чортове

я вірую

світ чорнеє

я білеє

післямова

назва
до цієї книги
підкралась непомітно
власне
книга мала б називатись
без назв два
а чи ще якось
бо саме «без назв»
відбулася 1998 року
стараннями
нинішнього редактора
та видавця
миколи лябаха

автор шкодує
що не прислухався
тоді
до зауваг редактора

ця книга що зараз
перероблена
та доповнена
ще однією збіркою

вам читати

з повагою

автор

br /особистий підхід до флори

/p